Як пов’язані вбивство Литвиненка і санкції проти Росії?
Сучасна політика має більше спільного з цинічним американським серіалом «Картковий будиночок», в якому крадуть, брешуть, зраджують і вбивають, ніж із фотографіями владоможців серед усміхнених дітей чи невтомних комбайнерів.
Тому новину про результати слідства в справі вбивства російського екс-шпигуна Литвиненка слід прочитувати й аналізувати правильно: у ній важливий не так зміст, як час появи. Адже ніхто – ані тоді, в 2006, ані тепер – не сумнівався, що вбили жертву російські спецслужби за наказом найвищої влади (читай – Путіна). І якщо в посполитого громадянина ще могли бути якісь запитання і сумніви, то президентам і прем’єр-міністрам ключових держав розвідка дуже швидко надала необхідні документи й підтвердження. Тобто всі знали, що замовив убивство Владімір Путін, але не давали справі ходу аж 10 років – дбаючи, вочевидь, про економічну співпрацю. Учора ж ситуація змінилася і весь світ дізнався про результати британського розслідування. Чому саме вчора?
Як пише в свіжому номері журналу «New Eastern Europe» аналітик Ендрю Вілсон, «міграційна криза й терористичні напади в Парижі сконцентрували увагу європейських і світових ЗМІ, до того ж Росія несподівано стала партнером Заходу у війні проти ІДІЛ, тож, здається, Україна стала вже темою минулого. Але Заходу не час зараз втрачати віру й переключатися на інші проблеми. Якщо так станеться, то шанси України на успіх виглядають примарними». І справді, для багатьох європейців російська агресія на Україну стала темою минулого: інтенсивні бої на Донбасі припинилися, в ЄС виникли нагальніші проблеми з біженцями й терористами, відтак українська криза зникла з перших шпальт ЗМІ. Разом зі спаданням напруги в російсько-українській війні, у багатьох країнах все гучніше залунали заклики пропутінських політиків і зацікавлених бізнесменів зняти з Росії санкції. Мовляв, війни нема, ситуація заспокоїлася, нам треба заробляти.
Західні уряди дотримуються іншої думки: за час конфлікту Росія показала себе непередбачуваним гравцем, більш того – вона не виконувала взяті на себе зобов’язання, досі продовжує ліпити із Заходу образ ворога, роздмухує націоналістичні настрої всередині країни, підкупами й шантажем політиків дестабілізує ЄС. Не кажучи вже про ядерну загрозу, яка в разі розвитку психічних фобій Путіна може стати небезпекою для всього світу. Тому саме нині й вишли на яв результати британського розслідування, які ще раз демонструють суспільствам Заходу, що Путін – небезпечний злочинець, здатний на все, тому міграційна криза й припинення вогню на Донбасі ще не є приводами миритися з кровожерним і непередбачуваним диктатором. До того ж, будьмо відверті, послаблення Росії вигідне всім – і США, і ЄС, і світовому ладу. Тож скасування чи послаблення санкцій проти Росії найближчим часом очікувати не варто.
