Як закохатися в будь-кого 36 разів за вечір
Далекого 2015 року в англомовному інеті завірусилася тема «36 питань». Вас вона інфікувала? Мене так дуже, я уважно слідкувала за тією забавкою і, гадаю, уже можна підбити якісь підсумки. Ну бо нас намагалися навчитися зрозуміти іншу людину і полюбити її через те, що ми доклали таки нарешті зусилля когось розуміти. Полюбити когось на нашим бажанням і за наші ж труди. Цинічно це звучить? Це і є цинізм вищого гатунку, який оголосили результативною Любов’ю.
В авторській колонці в «Нью-Йорк Таймс» есеїстка Менді Лін Кетрон розповіла про своє перше побачення. Вони з тим молодиком нагуглили «36 питань від доктора психології, які допоможуть вам закохатися» і вирішили побавитися. Питання згруповані в три блоки, на них треба чесно відповідати і уважно слухати, а потім хвилин п’ять мовчки впритул подивитися в очі один одному. Те, що почалося як забавка, стало потужним емоційний досвідом для Кетрон, ним вона і поділилася. Вона каже, що той погляд після контрольованих сповідей був, наче падіння з висоти – захопливим і страшним. Відразу після колонки чимало людей почали використовувати той питальник і повідомляти: о так, анкета діє, виникає потужних ефект близькості. Але бути б тій колонці Кетрон давно забутою, аби не два пов’язані моменти. Кетрон продовжила досліджувати механізми виникнення кохання, випустила шалено популярну книжку «Як закохатися в будь-кого», стала відомим коучем з побудови романтичних стосунків. І ще один момент: вони з тим юнаком побралися, створили взірцеву інстраграмну родину і радо діляться своїми успіхами на шлюбному фронтів. Романтичним особам пропоную побачити тут картинку щастя, збудованого власноруч, скептичним – власноруч збудований грамотний маркетинг.
У Марини Абрамович є відомий перформанс, який вона кілька разів відтворювала. Абрамович сиділа нерухомо за столиком, до неї на п’ять хвилин підсідали всі, хто хотів. Ці люди мовчали, чи погрожували, чи сміялися, чи плакали, чи (що найчастіше) розповідали їй історії зі свого життя. Вона мовчки дивилася на них впритул, зберігаючи дещо агресивно повний зоровий контакт. Люди ніяковіли, губилися, переживали екстаз – те саме, каже Абрамович, переживала і вона. Мить нереальної близькості з незнайомцями. Минали ті хвилини, підсаджувалася інша людина… Ті перформанси тривали чи не по дві доби нон-стоп. Рецепт розділеного екстазу Абрамович насправді такий же, як і того штучно вирощеного кохання, що його описала Кетрон: якась приватна історія плюс відкритий погляд.
Вас не бентежить, що відкритий погляд впритул ніколи не означав довіру, це на підкорці записаний прояв агресії, погляд впритул означає небезпеку і попередження про атаку. (Згадаймо це щоразу, коли у переповненому вагоні метро будемо концентрувати погляд на рекламних оголошеннях, а не на обличчях людей, чий життєвий простір ми мимоволі порушили). І не має бути знаком довіри автоматично, якщо людина починає вам раптом розказувати про себе якісь дуже інтимні речі типу стосунків з батьками, нереалізованих мрій і пророчих снів. Така поведінка ж насправді неприйнятна без попередніх домовленостей зі співрозмовцем... Окей. Наша емоційна сфера настільки дефектна, що не здатна відрізнити довіру від порушення приватності, а небезпеку – від близькості? Про це нам повідомили радісно в 36 пунктах? І що інакше, аніж через загрозу і ставання вразливими, до нас іншій людині уже і не дошкребтися?
Так чи інакше, 36 питань стали популярними, організовувалися і продовжують створюватися спільноти, які ділилися своїми досвідами перших анкета-побачень, число адептів питальника росло чи не щодня, і продовжує зростати.
Автором того питальника є Артур Арон, американський соціальний психолог. Ті питання стали результатом його дослідження, що мало виявити, як виникає інтимний емоційний зв'язок між двома малознайомими людьми. Арон досліджував міжособистісну близькість, коханням чи любов’ю він її не зве. Дослідження те провадили на початку 90-х, оприлюднили ближче до кінця 1990-х. І тут є теж пожива для романтиків, що мало не на міську легенду скидається. Початком дослідження стало те, шо Артур закохався в свою колегу Елейн і намагався з нею зблизитися, шукаючи для того оптимальних ходів. Його лабораторним припущенням стало таке, котре добре знають книжники-фанати: люди зближуються, обмінюючись історіями зі свого життя. Артур і Елейн побралися і продовжили дослідження разом. Так виник питальник. Першою парою, на якій випробували 36 питань в лабораторних умовах, були студенти-волонтери. Вони так само скоро, за пів року уже, побралися, створивши міцний успішний шлюб.
Красиві байки. Чомусь тут же таки згадується репліка з Ф.С. Фіцджеральда: вони швидко занурилися в близькість, від якого так і не оговталися ніколи.
Головна теза дослідження Арона виглядає насправді переконливо і привабливо: люди зближуються тоді, коли відчувають і переживають взаємну вразливість. Будь-які міжособистісні стосунки розвиваються через закріплення патернів, пов’язаних із взаємним саморозкриттям. І це має бути градація: більше дізнаємося про партнера, більше повідомляє про себе навзаєм, ще більше, ще більше, ще. Учимося бути вразливими під навалою цієї інформації, учимося не розрізнювати інформацію і людину, яка нам її повідомляє. Звучить якось приречено? Але ні, це не єдина сфера нашого життя, де носій повідомлення і саме повідомлення є тим самим по суті, але саме в емоційній сфері то стає благом. Той момент, який не дозволяє людям зближатися, – не страх, що перед нами розкриється інший, і ми відтак житимемо з відповідальністю за чуже життя (але і це також, принаймні так пише Арон); насамперед то є страх стати очевидним і зрозумілим для іншого... Коротше, ніхто в простоті вам слова не скаже. Справжні мачо щось мугикнуть. Справжні жінки таємничо видихнуть.
Питальник Арона розділений на три блоки, питання сформульовані так, що розмова рухатиметься від «дізнайся щось про мене» до «розкажи мені щось про себе» і нарешті виходитиме на «уяви собі нас».
Наприклад, є в першому блоці три такі питання. «Перед тим, як комусь зателефонувати, чи ти повторюєш про себе першу репліку? І нащо?», «Коли ти востаннє співав на самоті? А співав для когось коли?», «У тебе чотири хвилини. Розкажи історію свого життя так детально, як встигнеш». Ясно що ці питання мають різний рівень занурення, потребують відвертості і часом болісної. Найважчим при тому буде питання не «чи любиш ти свою маму?», а «кому ти співаєш пісень і чому ніколи нікому не співаєш?». Якщо тебе готові почути, ти насправді будеш цієї миті без шкіри перед своїм слухачем.
А от це пара питань для прикладу з другого блоку: «Якби магічний кристал відкрив би тобі будь-яке знання, правду про що, ти хотів би почути?», «Назвіть по черзі один одному п’ять привабливих рис один одного». Показова кореляція: ти розказуєш про свій досвід, але маєш бути готовим почути не лише те, що партнер пережив, а й те, як він хотів би це пережити. Красиво: дізнаватися про когось щось нове – це завжди прогнозувати і його досвід, і твій власний. А ще трішки кумедне, оті питання про п’ять позитивних рис, як кажуть ті, хто користувався питальником, відповіді на це питання всі тут же забували, а потім в процесі спілкування, часом через рік, ці відповіді вистрибували з пам’яті під час суперечок і допомагали їх владнати.
І нарешті третій блок, коли виникає те умовне «ми», коли обоє мають уявити поруч людину, з якою можуть розділи найінтимніші моменти свого життя. От два приклади питань: «Коли востаннє ти плакав при іншій людині?», «Розкажи мені про свою проблему. Спитай у мене, як би я впорався з нею чи було впорався. Спитай мене, що я думаю про твої почуття, що виникли через ту проблему». До речі, це тридцять шосте питання. Фіналом цієї бесіди має стати така собі гарантія: я буду поруч з тобою в біді, я допоможу тобі з твоєю бідою.
Чому цей питальник став популярним – і то здебільшого у людей середнього класу в віці тридцять плюс? Ні, не лише тому, що це перспективний шлюбний вік. Питальник Арона скерований, щоб переконати: близькість – це активна дія, любов – це не щось, що до нас приходить, а щось, що ми заслужили, доклавши певних зусиль, і вона отож завжди приходить, як заохочувальний приз в конкурсі, де нема переможених. Арон переказав вітання міленіалам, міленіали впізнали свого. «Ви варті любові! – Ми варті любові!» І без варіантів.
Тій дівчині з колонки Кетрон стало страшно. Вона потім скаже, що витримати п’ять хвилин очі-в-очі неможливо, після двох ти уже в пеклі. Те, що називаються вразливістю, можна назвати загрожуваністю, і то буде правда. Близькість зароджуються в ситуації небезпеки. Довіряємо ми тому, хто може зробити нам боляче. Все? Інакше до нас вже не пробитися? Всі інші емоційні режими переведені в «режим польоту»?
Близький друг збирається на побачення з незнайомкою з Тіндера. Кажу: «Я тут колонку пишу про 36 питань Арона. Зроби для мене сюжет. Попитайте один одного! Це ж так здорово, ставити один одному правильні питання!». Він поспіхом продивився анкету, що я йому переслала, і відповів: «Я маю до тебе одне правильне питання. Коли ти припиниш читати всі підряд вірусні дурниці і вірити їм на слово?». Який же він цинічній все таки тип.
