Як зупинити інформаційну агресію Кремля
Волонтерські організації та громадські об’єднання розпочали власні проекти протидії країні-окупанту
За результатами проведення круглого столу «Нереалізований потенціал України у протидії російській агресії. Формування нових механізмів інформаційної активності» 23 листопада 2016 року було підписано Меморандум про взаємодію, що уклали Київський національний університет імені Тараса Шевченка та міжнародне громадське об’єднання «Міжнародний інформаційний консорціум «Бастіон» (ЦДАКР є активним учасником МІК «Бастіон»). Меморандум підписали проректор із науково-педагогічної роботи університету Володимир Бугров та координатор МІК «Бастіон», народний депутат України і керівник групи «Інформаційний спротив» Дмитро Тимчук. Фахівці вважають, що за цією начебто пересічною інформацією міститься більш серйозний зміст.
А саме: незважаючи на зусилля держави, інформаційне протиборство з Кремлем досі виглядало як боротьба борця-розрядника з майстром спорту. Внаслідок того, що протягом двох десятків років Україна відмовлялася від регіональних амбіцій та не нарощувала інформаційних м’язів. Росія — навпаки, завжди демонструвала бажання грати вагому роль на міжнародній арені як правонаступник СРСР. А з появою в Кремлі Путіна почала ФСБ-їзацію, окутувати власну територію та сусідні держави мережами спецслужб та агентури. Нині усі сфери буття в Росії — від редакцій ЗМІ до академічних університетів та навіть соціологічних служб — контролюють ФСБ. А розвідка намагається навіть впливати на вибори у потужних західних державах. Ресурси Кремля дозволяють заохочувати не тільки деяких українських політиків чи діячів шоу-сцени, а й відомих західних політиків. Колишній канцлер ФРН Г.Шрьодер фактично працює у «Газпромі», колишній французький президент Н.Саркозі та чинні прем’єр Греції Ципрас і президент Чехії Земан відверто підіграють Москві. Не кажучи вже про численну армію лідерів громадської думки у різних сферах.
Але з початком реальної війни Росії проти України в нашій державі виникла потужна хвиля волонтерських організацій та різних громадських об’єднань, які розпочали власні проекти протидії країні-окупанту. Зокрема, результати діяльності таких структур, як «Інформаційний спротив», «Інформнапалм», «Стопфейк», «Кібер-хунта» та інших, виявилися набагато вагомішими, ніж зусилля створеного для цієї мети міністерства. Дозволю собі згадати, що й ЦДАКР, який одразу виступив за активізацію громадянського суспільства України для організації опору інформаційній агресії Кремля, провів кілька публічних представлень російських злочинів проти України — на громадських ділянках Брюсселя, Таллінна та Кишинева. А навесні 2016 року без вагань увійшов до складу Міжнародного громадського консорціуму «Бастіон», створеного з метою протидії російській інформаційній пропаганді (ініціатором став лідер «Інформаційного спротиву» Дмитро Тимчук).
Показово, що й влада через два роки війни побачила реальну силу зусиль знизу. Так, наприкінці жовтня секретар Ради національної безпеки і оборони України О.Турчинов і міжнародне громадське об’єднання «Міжнародний інформаційний консорціум «Бастіон» підписали Меморандум про взаємодію з метою протидії російській пропаганді. Отже, головний університет країни став другою структурою, з якою укладено таку угоду. А необхідність звернутися у питаннях захисту інформаційного простору до університетів викликана усвідомленням того, що інформаційний фронт не менш важливий для держави сьогодні, ніж реальний фронт на сході України. В експертному середовищі є переконання, що Україні слід більш активно задіяти потенціал громадянського суспільства у протидії інформаційній агресії РФ, одним із ключових інструментів інформаційної протидії російській гібридній пропаганді можуть стати саме профільні неурядові громадські організації. Дійсно, реальний потенціал громадянського суспільства у протидії інформаційній пропаганді країни-агресора на сьогоднішній день залишається занадто мало затребуваним. З огляду на довгостроковий характер російської інформаційної гібридної загрози, а також специфічність медійного ринку в Україні (йдеться про погляди на ситуацію більшості власників ЗМІ), одним із базових інструментів протидії інформаційним атакам та інформаційно-психологічним операціям Кремля могли б стати саме профільні неурядові громадські організації. При цьому першочерговим напрямом інформаційної протидії російській інформаційній пропаганді має розглядатися інформування Заходу на рівні «суспільство-суспільство», щодо реальних дій та інформаційного тероризму РФ під час гібридної війни проти України. В тому числі, шляхом розвитку горизонтальних зв’язків із зарубіжними партнерами, а також інформування окупованих територій.
Цікаво, що під час означеного заходу в КНУ імені Т.Шевченка про відсутність взаємодії не лише між громадськими організаціями, а й між державними структурами чимало розповідав Дмитро Тимчук. А доцент НТУУ КПІ імені I. Сікорського Євген Магда прямо наголосив на потребі розширити коло протидії інформаційній агресії, в тому числі, за рахунок наукової складової. «Сила України, — зазначив політолог, — у її змінах. Лише змінюючи свій стан 2014 року, вона змогла протидіяти агресії». Після круглого столу на своїй сторінці в «ФБ» експерт позначив наступні рекомендації: «Протидію гібридній агресії варто поширювати на академічне середовище; доцільно змінити зовнішньополітичну тональність українських офіційних осіб, категорично відмовитися від геополітичного жебракування; варто узгодити лексикон, що вживається при формуванні офіційної позиції України; Україна має всі підстави здійснювати експорт досвіду протидії гібридній агресії до зацікавлених країн; час створити приватно-державне партнерство насамперед у царині протидії інформаційній агресії; варто розраховувати на асиметричні дії; не можна віддавати Путіну російську мову, робота з російськомовною діаспорою ЄС нині в наших інтересах».
Радник міністра інформаційної політики Дмитро Золотухін відзначив, що широкому загалові мало відомо навіть про те, що все ж таки роблять держструктури у галузі інформаційної політики. Тому й потрібен такий майданчик для висвітлення різних поглядів. Крім того, на тверде переконання експерта, українські фахівці сьогодні набагато більше підготовлені для війни на інформаційному полі, ніж західні спеціалісти. Адже життя саме в наших умовах дає вітчизняним інформаційникам досвід, якого просто немає у закордонних фахівців.
Валентин БАДРАК, директор Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння
