Якщо це «мирні люди», то хто ж веде «гібридну війну»?
Знаний російський актор Єфим Шифрін 25 грудня, після катастрофи Т-154, звернувся у соцмережах до українців: «Дорогие наши соседи по карте. Я никогда этого не делал. Я никогда не позволял себе таких обращений. Но ведь это немыслимо, это никуда не годится: культура любого народа, этические представления любой общности не разрешают глумления над погибшими. Это же так очевидно, что в день гибели совершенно мирных людей принято либо скорбеть, либо молчать… Пожалуйста, заткнитесь…»
Що ж, Шифрін вживає хоча би слово «пожалуйста», і тим позитивно відрізняється від 99% російських завсідників соцмереж, які знаходять куди більш брутальні слова, кваліфікуючи українців як «потвор» і «покидьків» (агов, де команда Марка Цукерберга з її ретельним фільтруванням Facebook на предмет недопущення розпалювання міжнаціональної ворожнечі? чи її дії спрямовуються тільки проти українських користувачів соцмереж?). Але в голові у Шифріна та сама тирса, що і в інших – за рідкісним винятком – діячів російської культури та науки, а передусім – у пересічних громадян РФ.
Які це, цікаво, «совершенно мирные люди» летіли до Сирії в гості до тих, хто вже позбавив життя не лише кількасот ісламістів-бойовиків, а й кілька тисяч справді мирних людей? Беремо офіційний список загиблих. Спершу там іде екіпаж літака (цитую мовою оригіналу): «майор Волков Р.В.,2. капитан Ровенский А.С., подполковник Петухов А.Н., капитан Мамонов А.В., старший лейтенант Парикмахеров В.Н., майор Трегубов В.А., старший лейтенант Сушков B.C, старший лейтенант Суханов А.О». «Мирні» офіцери «мирної» армії-агресора…
ГЕНЕРАЛ-ЛЕЙТЕНАНТ ХАЛИЛОВ В.М / ФОТО РЕЙТЕР
Далі йде список загиблих пасажирів: «генерал-лейтенант Халилов В.М., полковник Хасанов А.Б., полковник Ваганов А.И., полковник Иванов А.Ю., подполковник Колосовский А.В., майор Долинский А.И., подполковник Негруб А.Н., капитан Абросимов С.С.». Можуть заперечити: так більшість із них – це керівний склад ансамблю пісні і танцю російської армії імені Александрова! Так. Але водночас вони – так само офіцери армії-агресора.
Далі у списку йде дев’ятеро журналістів тих телеканалів, які вже три роки (з початку Революції гідності) є знаряддями «гібридної війни» проти України – «Первого», НТВ та «Звезды». Номінально це цивільні особи (хоча хто знає, які звання дехто з них може мати, працюючи на ФСБ чи СВР?), але не випадає віднести до числа «цілковито мирних людей» тих, хто кілька років розпалює ненависть до України та пропагує російський імперіалізм.
Далі у списку – 64 артиста ансамблю імені Александрова. Чи мали вони військові звання як контрактники, чи були цивільними службовцями армії? З інтерв’ю керівника ансамблю Валерія Халілова (тоді ще – начальника військово-оркестрової служби Російської Федерації) журналу «Ориентир» можна дізнатися, що у військових оркестрах є і перші, і другі. А ще – кадрові офіцери. Проте так чи інакше, йдеться про артистів колективу, який грав неабияку роль у «русской весне» 2014 року та загалом у «гібридній війні» проти України. Ось переді мною фотографія, опублікована на сайті Радіо «Свобода»: ансамбль імені Александрова виступає у загарбаному «зеленими чоловічками» Севастополі 20 березня 2014 року (згадайте тодішній перебіг подій), а на заднику сцени величезними літерами гасло – «Отстаивайте же Севастополь». І, звичайно, «колорадська» стрічка… То хто вони були такі, ці артисти? «Цілковито мирними людьми» чи окупантами?
Ще у списку – двоє федеральних держслужбовців РФ. Не беруся судити, чи справді вони цивільні особи, чи «особи в цивільному». Головне інше – це представники управлінського апарату держави-агресора, а відтак – учасники «гібридної війни» проти України.
І, нарешті, ще одна особа є у списку – «доктор Ліза», Єлизавета Глинка. Не стану повторювати претензії до її діяльності одних і хвалу інших. Скажу лише, що вона здійснювала свою гуманітарну діяльність у межах, дозволених нинішньою російською владою і за це цією владою цінувалася; а разом із тим вона справді порятувала не одну людину.
Відтак маємо серед загиблих лише одну цілковито мирну людину. ОДНУ!
Усі інші – більш чи менш активні учасники «гібридної війни» проти України. Тож Єфиму Шифріну слід було би адресувати свій заклик до себе самого, тобто посидіти, помовчати та спробувати замінити тирсу в голові мозками.
Утім, постає інше питання: а як бути зі справді талановитим музикантом, диригентом і композитором Валерієм Халіловим? Адже загибель таланта – це велика втрата для будь-якої культури. Так, справді, це втрата. Але генерал армії-агресора Халілов вірою і правдою служив режиму Путіна, за цього режиму зробив неабияку кар’єру, одержував звання та ордени. А головне – гастролюючи з військовими оркестрами РФ по світу та організовуючи масштабні музичні дійства на Красній площі, він представляв світу «путінізм з людським музичним обличчям». Халілов у згаданому інтерв’ю (до речі, подивіться стилістику «Ориентира», типове нацистське видання!) зауважив, що духова музика – це «екологічно чиста музика». Що ж, він талановито кинув цю «чисту музику» у багнюку ідеології «русского мира»…
Зловтіха, навіть на війні, - річ не найкраща. Та відмова говорити правду – річ іще гірша. Це стосується і реакції українців на катастрофу Ту-154, чи не так?
