Якщо завтра в похід…
Як видається, російські навчання «Схід-2018» обернуться лише значними матеріальними та фінансовими витратами без жодного істотного підвищення рівня боєздатності військ
Грандіозні військові маневри «Схід-2018» за своїм розмахом є найбільшими в історії Росії і їх можна порівняти лише з такими ж грандіозними радянськими маневрами «Захід-81», що выдбувалися 37 років тому – у вересні 1981 року. На «Захід-81» Путін і Шойгу багато в чому орієнтувалися, затіваючи нинішні маневри. «Захід-81» проводився в західній частині СРСР і на території Східної Європи у взаємодії з арміями союзників за Варшавським договором. «Схід-2018» росіяни теж проводять ніби із союзниками, точніше, ніби із союзником, оскільки він виступає в однині, і це – Китай.
Зрозуміло, жодним союзником Росії Китайська Народна Республіка не є, і в Москві, і в Пекіні про це чудово знають. Немає навіть у тому сенсі, в якому Сталін вважався союзником Гітлера в період чинності пакту Молотова-Ріббентропа і радянсько-німецького договору про дружбу і кордон. Просто в Путіна союзників у світі практично не лишилося. А так хочеться показати всім, що ми живемо не гірше, ніж за часів Варшавського договору. Ось Путін і вмовив китайське керівництво брати участь у маневрах, аби разом «лякати Америку». Власне, цим «лякати Америку» збіг російських і китайських інтересів і вичерпується. Росія і Китай, як і раніше, залишаються геополітичними суперниками, до того ж Пекін претендує на значну частину території російського Далекого Сходу, яка ще в середині XIX століття була китайською. А російські прикордонні райони активно освоюють китайці, яких на деяких територіях вже більше, ніж росіян. Але головне все одно – лякати американців!
В умовах, коли головна мета маневрів «Схід-2018» – показати всю потужність російських збройних сил на землі, в небесах і на морі і лякати цією потужністю, а також примарою російсько-китайського союзу увесь світ, реальні завдання підвищення боєготовності і боєздатності військ явно відходять на другий план. У російських батьків-командирів зараз завдання обдурити не лише власне начальство, як завжди, а й увесь світ. А за таких умов на повну потужність використовуватимуться всі великі й маленькі хитрощі, покликані створити у спостерігачів, особливо іноземних, яких цього разу як ніколи широко запросили на маневри, стійке враження, що в разі чого «ворога розіб'ємо ми жорстоко». Для цього в хід піде багато умовностей, які, хоча і дуже віддаляють хід маневрів від умов реального бою, проте дають змогу військам точно у строк і на відмінно виконати всі отримані завдання (інакше сенс маневрів для генералів втрачається). Ну і, звичайно, алкоголю і закуски для гостей ніхто не шкодуватиме.
Щось дивне видно вже в самому сценарії маневрів. Нас постійно переконують, що маневри «Схід-2018» проводяться проти певного абстрактного супротивника. Доводиться повірити, що це справді так, хоча не відкрию великої таємниці, якщо скажу, що взагалі-то будь-які великі маневри, в яких задіяні не батальйони і полиці, а дивізії і армії, проводяться як репетиція можливої війни з конкретним потенційним супротивником (або супротивниками) на даному театрі бойових дій. Візьмімо ті ж таки радянські маневри «Захід-81». На них відпрацьовувалися дії військ на випадок великої війни з країнами НАТО в Центральній Європі. За теоріями того часу вважалося, що в разі початку Третьої світової війни між країнами НАТО і Варшавського договору до того, як перейти до термоядерної стадії, перші кілька тижнів вона вестиметься за допомогою звичайних озброєнь, і лише коли одна зі сторін відчує, що вона беззаперечно програє, вона схопитися за ракетно-термоядерну палицю. А, скажімо, маневри «Кавказ-2008», що безпосередньо передували російському вторгненню до Грузії, відпрацьовували сценарій російсько-грузинської війни.
До речі, НАТО дає свою відповідь російському «Сходові-2018», хоча і значно скромнішу, у вигляді навчань Trident Juncture 2018 ("Єдиний тризуб – 2018"), які відбудуться у жовтні – листопаді на півночі Європі. Росія залучає до маневрів «Схід-2018» сили двох округів – Центрального і Східного, двох флотів, Тихоокеанського і Північного, понад 300 тис. військовослужбовців, понад 1 тисячу літаків, гвинтокрилів і безпілотних літальних апаратів, до 36 тисяч танків, бронетранспортерів та інших машин, до 80 кораблів і суден забезпечення. Китайська участь, наголошую, є набагато скромнішою – згідно з офіційною китайською заявою, на маневри буде спрямовано 3200 військовослужбовців, «панад 900 одиниць різних видів озброєння, а також 30 гвинтокрилів і літальних апаратів з нерухомим крилом». Пекін лише окреслює свою присутність, не бажаючи витрачати значних коштів на маневри, сценарій яких він не визначає. Та і за таким невеличким контингентом іноземним спостерігачам буде дуже складно судити про реальну боєздатність всієї китайської армії. Про суто символічний монгольський контингент годі й говорити.
А в «Єдиному тризубі» візьмуть участь лише близько 40 тисяч військовослужбовців з 30 країн НАТО і партнерів союзу – передусім Швеції і Фінляндії (які в захисті від потенційної російської загрози останніми роками дедалі більше покладаються на північноатлантичний щит), 130 літаків, 70 кораблів і понад 10 тисяч транспортних засобів. Загалом тут, як ми бачимо, на порядок менше, ніж на російських маневрах. Проте на НАТОвських маневрах відпрацьовується цілком реальний сценарій можливого російського вторгнення до країн Північної Європи і заходи протидії йому, зокрема, щодо перекидання туди військ і бойової техніки з інших країн альянсу.
А що реально можуть відпрацьовувати російські війська? Той театр бойових дій, на якому відбувається «Схід-2018», з кінця 60-х і до початку 80-х років минулого століття готувався для зіткнення з одним потенційним супротивником – Китаєм. Але зараз, оскільки сам Китай у маневрах бере участь, потенційним супротивником вбачається хтось інший. Найімовірніше, з-поміж іншого, відпрацьовуєть можливість американського вторгнення на російський Далекий Схід. До речі, такого вторгнення дуже побоювався Сталін у другій половині 1940-х і на початку 1950-х років і спішно перекидав на Чукотку і Камчатку кілька морозостійких (як він гадав) дивізій. А може, і сам планував вторгнення на Аляску? Генералісимус свого часу і не такі авантюри планував. Але, в будь-якому разі, можна з упевненістю сказати, що ні тоді, ні тим паче зараз американців не мали і не мають планів вторгнення на російський Далекий Схід через цілковите безглуздя цієї затії, що означає витрати значних сил і коштів у регіоні, який не має очевидних об'єктів стратегічного значення. Тому можна з упевненістю сказати, що ті бойові операції, які зараз відпрацьовують під час маневрів російські війська, навряд чи матимуть місце в реальній війні. Бо якщо на Далекосхідному театрі в Росії і буде війна, то лише з Китаєм.
Доводиться також чути, що маневри «Схід-2018» є репетицію дій російських збройних сил на випадок виникнення нової світової війни. Якщо це так, то ми знову маємо справу зі сценарієм, який не може реалізуватися на практиці. Розгром вагнерівців у Сирії засвідчив, що російська армія не має шансів протистояти головному потенційному супротивникові – США у звичайній війні. Тому можна не сумніватися, що в гіпотетичній майбутній світовій війні російське керівництво в перші ж дні, якщо не години, схопиться за термоядерні ракети.
Залишається припустити, що, скоріше, російське командування відпрацьовує сценарій можливої майбутньої війни проти України. 300 тис. солдатів з чудовим озброєнням і бойовою технікою може здатися досить для такої війни. Але, знову ж таки, відпрацювання війни проти України на зовсім іншому театрі бойових дій мало що дає. Як у відомій пісні Льва Толстого: «Гладко было на бумаге, да забыли про овраги, а по ним ходить». Загалом, як видається, «Схід-2018» обернеться лише значними матеріальними і фінансовими витратами без жодного істотного підвищення рівня боєздатності військ.
Борис СОКОЛОВ, професор, Москва
