Жага до написання статей
Російські силовики почали виходити в народ за допомогою преси. Ні, не офіційної «Российской газеты», що було б цілком зрозуміло, а саме іншої, приватної і на поверхні вільної від цілком зрозумілих обмежень. І виступають вони не просто так, з нагоди, а з попередженнями, можна сказати, з програмними установками та пропозиціями.
У січні секретар Ради безпеки Микола Патрушев у інтерв’ю газеті «Московский комсомолец» досить докладно багато що розповідав на тему анексії Криму за що, на його думку, світова спільнота взагалі має російському керівництву дякувати. Друга важлива думка в цьому інтерв’ю була в тому, що Росія сильна як ніколи, і нинішнє її керівництво в жодному разі не допустить помилок радянського періоду, і ніякий розпад державі російській не загрожує. І це незважаючи на підступи її ворогів. Нічого особливо нового він не сказав, так відзначився після інших високопосадовців.
Щодо статті керівника Слідчого комітету Олександра Бастрикіна в журналі «Власть» такого не скажеш. Тут програма, що зазіхає на основи конституційного ладу.
Для початку на читача звалюється море цифр зростання кількості злочинів екстремістського спрямування. Навіть страшно стає, як багато розвелося в сусідній країні радикалів і терористів, а також тих, хто закликає або замишляє насильницьку зміну конституційного ладу.
Відразу ж читача попереджають, щоб він не тішився начебто мирною обстановкою в більшості російських міст і сіл. «Впродовж останнього десятиріччя Росія, та й низка інших країн, живуть в умовах так званої гібридної війни, розв’язаної США та їхніми союзниками. Ця війна ведеться за різними напрямками — політичним, економічним, інформаційним, а також правовим. Причому останніми роками вона перейшла до якісно нової фази відкритого протистояння».
Якщо через свою наївність читач вважає, що економічні та фінансові неприємності є результат поганого управління, тиску на бізнес, падіння цін на нафту, то він глибоко помиляється. Насправді, «Багато в чому результатом цих заходів стала глибока девальвація рубля, падіння реальних доходів населення, спад промислового виробництва, рецесія в економіці. Виник дефіцит бюджету, ... а також підвищення фіскального навантаження для збільшення доходів». Адже це Вашингтон збільшив податки, «віджимає» бізнес і, нарешті, підвищує ціни на продовольчі товари в російських магазинах. Особливо на продукцію, яка виробляється в Росії. Тільки підступами Вашингтона та його західних союзників можна пояснити, що громадяни змушені відмовляти собі в найнеобхіднішому, про що нещодавно повідомили соціологічні опитування.
То як Бастрикін пропонує протистояти підступному й небезпечному ворогові. Та дуже просто, «за доцільне вважається визначитися і з межами цензурування в Росії глобальної мережі інтернет». Як це робиться, наприклад, в Китаї. Загалом краще зовсім без винайденого американцями інтернету. Адже впровадили його винятково для того, щоб нашкодити Росії, тоді ще СРСР, як елемент гібридної війни.
На цьому Бастрикін не зупиняється. Як керівник правоохоронного органу він має запропонувати заходи відповідні гостроті моменту. «... За доцільне вважається передбачити позасудовий (адміністративний) порядок включення інформації до федерального списку екстремістських матеріалів, а також блокування доменних імен сайтів, які поширюють екстремістську та радикал-націоналістичну інформацію. При цьому, якщо власники такої інформації не вважають її екстремістською, нехай самі оскаржать відповідні дії вповноважених держорганів у суді й доводять там свою правоту».
Іншими словами, запропоновано перейти від презумпції невинності до презумпції винності. Не органи мають доводити, що ти радикал і терорист, а сам обвинувачений виправдовуватися. До такого навіть у СРСР не додумалися. Принаймні демократичні принципи декларувалися.
Як завжди, без Криму не обійшлося. «Звісно ж необхідним видається доповнити поняття екстремістської діяльності (екстремізму), що міститься у федеральному законі «Про протидію екстремістській діяльності» таким проявом, як заперечення підсумків всенародного референдуму». Заперечуєш підсумки референдуму в Криму, значить, ворог народу, займаєшся екстремістською діяльністю, пособник держдепартаменту, ІДІЛ, Ердогана, всіх недругів держави російської, що прагнуть її розпаду. За Бастрикіним, ім’я їм легіон.
Якщо все написане головним слідчим Росії сприймати за щиру правду, то виникає враження, що він і є головний екстреміст, котрий зазіхає на основи конституційного ладу найбільшої у світі країни (за територією).
Дійсно, за конституцією, ст. 29, цензура заборонена. Немає в Основному законі взагалі вказівки на те, як і за яких умов її може бути запроваджено у мирний час. Хоча за Бастрикіним країна вже десятиліття веде війну, але ж її не оголошено.
Людина не вважається винною доти, доки в суді не доведено протилежне. Це фундаментальне положення конституції та інших російських законів Бастрикін хоче скасувати й тим самим робить замах на конституційний лад. Якщо це не екстремізм, то цьому явищу потрібно давати інше визначення.
Виникає питання, чому досвідчений чиновник і царедворець пішов на безпрецедентний крок, порушивши писані й тим паче неписані правила російського візантизму.
По-перше. Тривале й виснажливе протистояння Слідчого комітету і Генеральної прокуратури всім в оточенні Путіна неабияк набридло. Час вже обох знімати з посад, до того ж і терміни відповідні підходять. На спочинок Бастрикін не хоче, ось і вирішив нагадати про себе грамоткою з поданням про те, що він абсолютно відданий національному лідерові й готовий служити на ще більш високій посаді. Боротися з американцями, європейцями, «п’ятою колоною» тощо не за страх, а за совість. І нехай національний лідер це врахує, ухвалюючи рішення про його подальшу кар’єру.
По-друге. Утворення Національної гвардії істотно порушило крихкий баланс між силовими відомствами. Не дуже чітко тепер окреслено коло функціональних обов’язків кожного, очевидною є їхній взаємний перетин і посилення групових зіткнень. Результат цієї міжусобної війни абсолютно невідомий, тому від можливого падіння слід застрахуватися вірнопідданськими пропозиціями.
По-третє. Силовики вельми стурбовані навіть бутафорським лібералізмом, що пролунав на прямій лінії Путіна. Колишнього міністра Олексія Кудріна, що завжди їм протистоїть, знову покликано під прапори до Центру стратегічних розробок. Він буде готувати стратегію реформування країни до президентських виборів 2018 року. Яструби підозрюють, що Путін може піти на якісь кроки щодо зближення із Заходом, щоб послабити зашморг санкцій. Ось вірний слуга і нагадує президентові про небезпеку, яку завжди цей самий Захід для Росії становив, і що потрібно терміново робити.
Схоже, що Бастрикін розклад не вгадав. Прес-секретар президента Росії Дмитро Пєсков заявив, що «не знає, чи читав Володимир Путін статтю Олександра Бастрикіна». Бюрократичною новомовою це означає несхвалення начальника держави російської.
Бастрикін вийшов за межі своїх посадових обов’язків. Адже йому не доручали писати такі статейки і тим паче пропонувати щось зі зміни конституції. Не за чином узяв, от прес-секретар і не знає ...
Проте щось подібне ширяє в атмосфері Кремля. Тож реалізація викладених пропозицій є цілком можливою. Як із Бастрикіним, так і без нього.
