ЗСУ – головний фактор світу
Українці перемагають армію Путіна. Це очевидно, це надихає та піднімає величезну хвилю підтримки воюючої країни. Загалом побиття російської армії - справа знайома для Європи. Цим займалися багато турецьких та європейських полководців з дуже давніх часів. Але старі справи забуваються, а нова ненависть до Росії, що накопичилася з 1993 року, не знала виходу. Від британських до японських морів сусіди великого монстра терпіли анексії, провокації, диверсії, обмани. Немає вздовж кордонів Росії неображених країн та народів. Ось чому удари ЗСУ по армії РФ співпали із схвильованим ритмом сердець на багатьох континентах. Що ж казати про наші серця!
Але, мої друзі, виграні битви, успішно відбиті атаки, небесно-пшеничні кольори, що пофарбували континенти, ще не прапор перемоги. Поки на нашій землі знаходяться не перетворені на металобрухт конструкції агресії, поки по ній блукають із зарядженими автоматами «учасники навчань», поки генеральські морди під російськими кокардами витягуються не від страху застосування ядерних ракет, а побачивши Путіна, поки він сам сидить під землею, гарячково розмірковуючи про капості, що залишилися в арсеналі, треба не піддаватися ейфорії.
Будемо оптимістичні, але не самовпевнені. Чого ми хочемо і хочуть молдавани, грузини, кримські татари, японці, латиші, естонці, литовці, білоруси – зрозуміло, і буде здійснено у середньостроковій перспективі. Але сьогодні необхідно припинити війну, прибравши весь російський контингент із нашої території. Не знаю, кому буде на руку пауза у війні, але існує небезпека перегрупування армії агресора і призов нового гарматного м'яса для другої фази війни. Вона можлива. За підсумками сьогоднішніх переговорів у прикордонному будинку культури ми зрозуміємо головне: наскільки далеко здатна відійти від путінських інструкцій російська делегація. Подивимося. Але участь нашого міністра оборони в дипломатичному рауті підтверджує який аргумент для забезпечення миру найбільш вагомим.
