Амбівалентність
Посеред спекотного серпневого дня молода дівчина на виході зі станції метро в центрі Києва роздає рекламу туристичної фірми. «Гарячі пропозиції, Болгарія, Туреччина, Хорватія, готелі без росіян!», ‒ заохочує вона.
З початком туристичного сезону в українських ЗМІ час від часу з’являються повідомлення про конфлікти між українськими й російськими відпочивальниками в різних куточках світу – від Перу до морського узбережжя Туреччини. Зазвичай вистачає одного-двох запитань: «Чий Крим?» і «Як оцінюєте Путіна?», щоб почалася сварка чи навіть невеличка бійка. Тож і не дивно, що серед українців з’явився попит на «готелі без росіян», а на нього так швидко відповів туристичний бізнес.
Вторує цьому тренду і популярний український телеканал «1+1», який у свій тижневий випуск новин включає сюжет про подружжя росіян, які намагалися вивезти з турецького готелю шампуні, туалетний папір, фрукти й безкоштовний алкоголь. Ця новина збирає сотні коментарів, українці глузують з росіян, критикують їх за алкоголізм і за набуту в совєтські часи звичку красти «все, що погано лежить». Парадокс, однак, полягає в тому, що українці на закордонних курортах типу all inclusive поводяться так само, а оскільки чимало з них ще й російськомовні – то відрізнити їх від росіян практично неможливо. За три роки від початку російської агресії українці змінилися, але чи настільки глибокі це зміни?
Соціологічні дослідження показують, що протягом останніх десяти років ставлення українців до Росії кардинально змінилося. Якщо в 2009 році майже 90% громадян України позитивно ставилися до Російської федерації, то після анексії Криму й початку війни на Донбасі в 2014 році число таких симпатиків скоротилося до позначки в 30%. Однак протягом останніх трьох років кількість українців, що з симпатією ставляться до Росії, плавно зростає. Результати опитувань громадської думки, проведені Київським міжнародним інститутом соціології, показують, що в лютому 2017 року таких було 39%, а в травні – вже 44%.
Як так може бути, що під час війни ставлення до держави, яка напала на твою країну, покращується? Пояснень цьому кілька, і перше з них – розрізнення Російської Федерації як держави і російського народу. Мовляв, це посварилися політики, це велика світова геополітична гра, але сам російський народ – хороший і дружній. Коли соціологи зробили таке уточнення в своїх питаннях до українців, результати виявилися промовистими: тільки 8% ставилися позитивно до російської влади, 42% ставилися позитивно до Росії як держави, і аж 67% з симпатією відгукувалися про російський народ.
Кількість українців, що негативно ставляться до Росії, також зменшилася: з 46% у лютому до 37% у травні 2017 року. При розгляді цих соціологічних даних важливо пам’ятати, що опитування не проводяться на території анексованого Криму та окупованих частин Донецької й Луганської областей. Іншими словами, якщо б опитування охоплювали й ці території, то цифри симпатиків Росії і російського народу збільшилися б, а відсоток негативно налаштованих – відповідно зменшився.
Не менш цікавим є ставлення українців до ідеї розірвати дипломатичні стосунки з Росією, ввести візовий режим чи повністю закрити кордони. Кількість прихильників закритих кордонів і віз для росіян сягнула свого піку в грудні 2014 року (50%), а в травні 2017 склала вже тільки 43%. За ці три роки натомість знову зросла кількість прибічників ідеї, що між Україною й Росією має бути повністю відкритий кордон – без митниць і віз (47% у травні поточного року проти 42% у 2014 році, коли була реальна загроза повномасштабного військового вторгнення Росії в Україну).
Амбівалентність (яку можна назвати й геополітичною шизофренією) завжди була властивою українцям, і війна лише зробила виразнішими її риси в нашій ментальності.
