Час казки
«28.02–05.03.2020»
Яке розчарування! Замість тижнями обговорюваних усім миром тігіпків і хорошковських у новому Кабміні нам запропонували мішок дрібних чортів.
«Останніми роками було дуже багато урядів: уряд технократів, уряд «казнокрадів», «уряд порятунку», уряд «міцних господарників», «уряд порятунку міцних господарників»», — розповів цього вівторка президент у Раді. — Якщо не допоміг уряд, який «зробив усе можливе», тепер, він вважає, українцям для різноманітності потрібен уряд, який «зробить неможливе». Що ж, артист зобов’язаний перевдягатися. І колишній стендапер тепер розповідатиме казки. Щоправда, незмінні атрибути казок — віра в диво і в «жили вони після весілля довго й щасливо» — передусім покликані заспокоювати страхи самого Президента, який остаточно загубився в лабіринтах влади. На відміну від нього, дедалі більше українців розуміють: зробити цю його казку бувальщиною не зміг би вже навіть найпрофесійніший Кабмін.
«Озвучені кандидати подумали трохи й зрозуміли, яке це складне завдання», — як зміг обнадіяв «слуга» Давид Арахамія у відповідь на запитання, як можна сподіватися розв’язати проблеми української економіки в такому відверто слабкому, що зяє прогалинами у головних місцях, складі уряду. «А ось «нормальна людина з хорошою репутацією», — продовжив він, — добре подумає, перш ніж братися за таку посаду». Можливо, навіть напевно, він хотів сказати зовсім інше, але що в Арахамії на язиці... Приклад «нормальної людини», яка, на відміну від «озвучених кандидатів», над пропозицією взяти участь у цьому Кабміні «добре подумала», можна проілюструвати цитатою з поста вже ексміністра Тимофія Мілованова, який визнав за краще «відійти убік і дати змогу оновленій команді реалізувати своє бачення». І не заважати потопельникам, раз вже вони так цього бажають, потонути, вирішив не він один.
— А що як змінювати уряди що 100 днів?! — з огляду на зниження рейтингів, осяйнула якось нового очільника офісу на Банковій, здавалося б, проста думка, яка, проте, й досі не спала жодному з органів влади. Утім, я б так не драматизував швидкої відставки кабінету Гончарука. — Розслабилися ви, панове, за Януковича й Порошенка! Згадайте, за неповних три роки за Кравчука змінилося чотири Кабміни. За десять із половиною років за Кучми — одинадцять урядів і дев’ять прем’єрів. За Ющенка за один президентський термін — три персоналії прем’єра, але шість складів Кабміну. І нездари, непрофесіонали і дрібні чорти в мішку вже змінювали в нас дилетантів (і навпаки), але справи якось же досі в нас ішли. Як ішли собі під укіс справи і за попереднього за більшістю портфелів анітрохи не кращого складу Кабміну. Не Кабмін, і навіть не Банкова. Навіть ілюзію керованості ситуацією втрачено. Два кроки у прірву вся країна зробила ще торік на президентських і парламентських виборах, і тепер лише Ньютон і закони природи вирішують, скільки нам летіти до її дна.
І ще один післясмак після засідання Ради цієї середи. Користуючись присутністю Президента, докладну критику його кадрової політики озвучив депутат «Європейської солідарності» Олексій Гончаренко. З насильниками у фракції, всупереч обіцянкам, кумами у владних кабінетах, з кулуарними призначеннями, корупцією, що не припиняється, і обслуговуванням інтересів олігархів (а ми ж колись наївно сподівалися, що Зеленський почне обслуговувати лише одного). Загалом, на Зеленського і в переносному, і у прямому сенсі Гончаренко «всіх собак навісив», навіть собаку Брагара не забув. Так от, про реакцію Президента. Той підійшов до Гончаренка і зажадав надалі «не переходити на персоналії». Ну, тобто критикувати Президента можна, але не згадуючи при цьому імен. Отже, це в мене, напевно, остання колонка, в якій на ім’я згадується Зеленський. — «В якомусь царстві, в якійсь державі», — писати тепер доведеться якось так, якщо раптом мені знов заманеться покритикувати цю владу. Я вас попередив.
