Чотири помилки мислення
Те, як ми живемо, багато в чому залежить від того, як ми мислимо. А суспільні реалії значною мірою визначаються політичним мисленням людей. Дух, як то кажуть, творить собі форми. Відповідно, чим деструктивніше ми мислимо, тим далі ми від особистого щастя й соціального благополуччя.
У психології є таке поняття, як когнітивні спотворення. Це – систематичні помилки в мисленні, які відбуваються в тій чи іншій ситуації. Існування більшості з них було доведено експериментальним шляхом. Деякі когнітивні спотворення допомагають пристосовуватися до навколишнього середовища; інші ж отруюють життя.
Нижче наведено чотири розумові помилки, які можуть визначати поведінку як окремої особистості, так і великих соціальних груп у політичному полі.
ІЛЮЗІЯ КОНТРОЛЮ
Виражається в тенденції людей вірити в те, що вони якимось чином можуть впливати на події, які об'єктивно від них не залежать або залежать в набагато меншому ступені, ніж вони думають.
Поняття ілюзії контролю було введено в 1975 році американським психологом Еллен Лангер, яка вивчала, наскільки людина впевнена в результаті результату подій у залежності від власних дій. В одному з таких експериментів продавалися лотерейні квитки. Одним учасникам було запропоновано вибрати квиток самостійно, іншим видавали без можливості вибору. За два дні до розіграшу дослідники запропонували випробуваним обміняти свій квиток на інший і в іншій лотереї з більшими шансами на виграш. Хоча шанси на перемогу були вище при обміні, учасники з групи, де була можливість вибору, частіше відмовлялися від обміну, начебто їхнє рішення якось впливало на ймовірність виграшу.
У дослідженні 2010 року було продемонстровано ефект, протилежний ілюзії контролю – в деяких ситуаціях люди схильні недооцінювати рівень свого контролю над результатом події. В експерименті випробуваним запропонували зіграти 40 раундів у наступну гру: на екрані з'являвся напис «Старт» і протягом двох секунд можна було натиснути або не натиснути на кнопку з чотирма можливими наслідками:
1. Кнопка була натиснута, з'явилося синє коло;
2. Кнопка не була натиснута, з'явилося синє коло;
3. Кнопка була натиснута, синє коло не з'явилося;
4. Кнопка не була натиснута, синє коло не з'явилося.
Після чого учасникам запропонували оцінити рівень контролю над появою синього кола в процесі гри. За підсумком виявилося, що вони недооцінили рівень контролю над появою кола – контролю, який у них насправді був.
СПОТВОРЕННЯ В СПРИЙНЯТТІ ЗРОБЛЕНОГО ВИБОРУ
Тенденція людини заднім числом приписувати позитивні якості власному вибору. Те, що запам'ятовується про рішення, може бути настільки ж важливим, як і самі рішення, особливо в визначенні того, скільки жалю або задоволення відчуває людина від свого вибору.
Дослідження показують: спогади про вибір спотворюються тим, що позитивні аспекти, як правило, приписуються обраному варіанту, якщо спочатку вони не розглядалися, а негативні характеристики зазвичай даються відкинутим варіантам.
Після того, як дія була здійснена, ми можемо бути упередженими в тому, як оцінюємо ефективність наших рішень. Це може вплинути й на наші майбутні рішення. Помилки можуть зберігатися у вигляді спогадів, які залишаються в свідомості. Справжні та помилкові спогади виникають за тим же механізмом, оскільки, коли мозок обробляє і зберігає інформацію, він не може розрізнити, звідки вони прийшли.
ВІДХИЛЕННЯ В БІК СТАТУСУ-КВО
Виражається в тенденції людей бажати, щоб речі залишалися приблизно тими ж самими, як і раніше, тобто зберігали статус-кво. Ефект виникає через те, що збиток від втрати балансу сприймається як більший, ніж потенційна вигода при його зміні на альтернативний варіант.
Феномен був продемонстрований у дослідженні 1988 року. В одному з серії експериментів учасників розділили на дві групи і запропонували їм гіпотетичний вибір. Першій групі: «Ви давно і серйозно стежите за ринком цінних паперів і до недавнього часу у вас не було коштів для вкладень. Але кілька днів тому ви отримали велику суму в якості спадщини від дідуся і ви формуєте свій портфель. У вас є вибір для вкладень: компанія з помірним ризиком для вкладень, компанія з високим ризиком для вкладень, казначейські векселі та муніципальні облігації». Другій групі запропонували подібну ситуацію, однак у ній вже був статус-кво: «... Але пару днів назад ви отримали фінансовий портфель у якості спадщини від дідуся, велика частина якого складається з вкладень у компанію з помірним ризиком для інвестицій».
У наступних випробуваннях були змінені варіанти статус-кво, але в усіх експериментах вони виявлялися найпопулярнішими.
ПІДПОРЯДКУВАННЯ АВТОРИТЕТУ
Спотворення, яке було вперше досліджено в серії досліджень, проведених психологом Стенлі Мілгремом. Він намагався прояснити питання: скільки страждань готові завдати звичайні люди іншим, абсолютно безневинним людям, якщо це входить в їхні робочі обов'язки?
Експерименти продемонстрували нездатність випробовуваних відкрито протистояти «начальнику» (у даному випадку вченому, одягненому в лабораторний халат), який наказував їм виконувати завдання, незважаючи на нібито сильні страждання, заподіяні іншому учаснику (в реальності підсадному акторові). Необхідність покори авторитетам була укорінена у випробовуваних настільки глибоко, що вони продовжували виконувати вказівки, незважаючи на моральні страждання й сильний внутрішній конфлікт.
Мілгрем висунув дві теорії. Перша з них описує фундаментальні відносини між референтною групою і індивідуумом: суб'єкт, не володіючи можливістю або компетентністю для прийняття рішення, віддає його на волю групи та її ієрархії.
Друга – це теорія суб'єктності, згідно з якою суть підпорядкування полягає в тому, що людина приходить до розгляду себе як інструменту для виконання побажань іншої людини, і, отже, більш не вважає себе відповідальною за свої дії. Як тільки цей критичний зсув точки зору відбувається, за ним слідують усі основні ознаки підпорядкування.
