До ЄвроУкраїни з євролюбов’ю
Минулого тижня Президент України Янукович перетнув свій Рубікон. У відповідь на це понад сотні тисяч українських громадян знайшли в собі достатньо мужності, щоб знову зібратися на «свій» Майдан, на знак протесту проти такої узурпації влади. Настав час Європі підтримати їх.
У «чорний четвер», 16 січня, партія більшості українського парламенту проголосувала, у неприйнятний з точки зору процедури спосіб, за кілька найбільш репресивних у сучасній Європі законів. А Президент негайно підписав їх і надав чинності. Закони «чорного четверга» забороняють несанкціоновані зібрання і накладають безпрецендентні обмеження на масові демонстрації, засоби масової інформації, мобільні телефони та Інтернет. Як і в Росії, некомерційні організації, що отримують фінансування з-за кордону, тепер зобов’язані реєструватися як «іноземні агенти».
Багато українців відповідають на цю ретроградну спробу по-старому контролювати те, що залишається сучасним, енергійним громадянським суспільством, із такою ж дивовижною креативністю, якою ми захоплювалися упродовж кількох останніх місяців. Не втрачаючи надію, вони користуються такою зброєю, як музика і гумор, що є набагато сильнішою, аніж будь-які доступні владі засоби. У той час, як закон забороняє носити шоломи та маски на демонстраціях, люди знову весело й великими масами йдуть на Майдан, демонструючи найрізноманітніші види головних уборів — від у до друшляка. Пройшло двадцять п’ять років після дивовижної оксамитової революції в колишній Чехословаччині, й ми знову стали свідками не менш приголомшливої революції шоломів в Україні. Янукович і його режим сильно недооцінили ситуацію. Часи, коли такі закони можна було односторонньо нав’язувати енергійному громадянському суспільствові, давно минули. Українське суспільство не прийме їх. І Європі теж не слід цього робити.
Уже кілька тижнів понад сотні тисяч українців різного віку, з різних регіонів, різного соціально-економічного та політичного походження, незважаючи на дощ, мороз і сніг, виходять на вулиці та майдани, щоб їхні голоси почули. Вони роблять це, здебільшого, на диво мирно, якщо не брати до уваги деякі — відносно стримані — ексцеси екстремістських груп і загонів спецслужб. Одним із їхніх основних закликів було приєднання до Європи, що уособлює для них символ верховенства права, свобод особистості та нормального життя.
Європа залишилася безмовною. Сьогодні прапори Євросоюзу практично зникли з Майдану. А в Інтернеті розійшовся такий памфлет: «Дорогі Європейський Союз та Сполучені Штати Америки. Нам не потрібна ваша моральна підтримка. Дійте чи відчепіться. З євролюбов’ю, ваша ЄвроУкраїна (підписаний маленькою плямою крові у кутку)».
Автори цього памфлету мають рацію. Настав час Європі відповісти на крик душі українців і діяти. І вийти за рамки звичайної дипломатичної риторики. Ось список можливих дій, до яких можуть вдатися Євросоюз і/або окремі європейські країни (сподіватимемося, що в тісній узгодженості зі Сполученими Штатами та будь-якими народами, які розділяють ліберальні демократичні цінності):
• Притягнути до особистої відповідальності всіх винних за прийняття цих законів. Це включає замороження та перевірку банківських рахунків і відмову в наданні візи всім учасникам режиму, включаючи депутатів, які проголосували «за» ретроградні закони «чорного четверга». Більш широкий список осіб, які вимагають особливої уваги, з числа тих, які «через посаду, що обіймають, чи особливі повноваження, добровільно брали участь чи мали зиск з репресій мирних протестантів, порушення прав людини чи криміналізації влади в Україні», складений українською неурядовою організацією «За відповідальність», міг би стати корисною основою для визначення тих, хто повинен понести відповідальність за ці закони. Інші неурядові організації (як, наприклад, «Центр боротьби з корупцією») також накопичили докази фактичного відмивання грошей та іншої кримінальної діяльності українських урядовців у європейських країнах, на основі яких можна провести більш детальне розслідування.
• Зупинити переговори на вищому державному рівні з цим урядом, допоки закони «чорного четверга» не буде скасовано. Це включає зустрічі з високопосадовими особами як Євросоюзу, так і окремих європейських держав.
• Розширити підтримку громадянського суспільства. ЄС міг би розглянути замороження будь-якого фінансування, що зараз направлене на розбудову можливостей українського уряду, і перенаправити його на підтримку громадянського суспільства. Зважаючи на приголомшливу енергійність та стійкість, яке громадянське суспільство України демонструвало упродовж останніх місяців, можливості тут безмежні. Особлива допомога може надаватися численним українським неурядовим організаціям, які зосередилися на корупції у найвищих урядових кругах. ЄС міг би (якщо ці закони не анулюють, а натомість введуть у дію) особисто заплатити додаткові податки за ті неурядові організації, яким доведеться реєструватися як «іноземні агенти». Він міг би створити нову навчальну програму і назвати її на честь Майдану. Спільна програма ЄС і Майдану дозволила б значній кількості українських студентів навчатися в Європі упродовж наступних кількох років.
• Послабити візову політику. Європейському Союзу слід серйозно розглянути (навіть за відсутності прогресу в нинішніх переговорах з урядом) будь-які заходи, що можуть спростити неофіційну візову політику Європи для громадян, як то: надання довгострокових віз і зменшення їхньої вартості.
• Забезпечити чесне та прозоре висвітлення подій, що відбуваються. Щоб допомогти побороти розпалений чутками у соцмережах вітряк та різні форми провокацій (з обох сторін), Європі слід фінансувати місцеві ініціативи й підвищити прозорість навколо Майдану, щоб мати змогу зафіксувати й довести будь-які провокації та порушення прав. Це може стати надзвичайно важливим, якщо ситуація вийде з-під контролю упродовж наступних кількох днів/тижнів і виллється у широкомасштабне насильство. Будь-хто, відповідальний за будь-які акти насильства, повинен усвідомлювати, що його (її) дії будуть помічені, і він (вона) буде особисто притягнутий(а) до відповідальності. Конкретні заходи включають підтримку різноманітних нових ініціатив засобів масової інформації, починаючи з он-лайн телебачення (наприклад, hromadske.tv чи espreso.tv) і закінчуючи постачанням інших новітніх технологій, які б дозволили місцевим неурядовим організаціям і активістам-правозахисникам збирати, перевіряти й курирувати інформацію.
• Допомогти в розробці більш життєздатних політичних опцій для виводу країни зі скрутного становища. Стає дедалі зрозумілішим, що розділена країна політично не спроможна самостійно вийти зі скрутного становища. Якщо ми хочемо уникнути того, щоб Україна стала слабкою державою, міжнародна спільнота, і особливо Європа, повинна більш активно діяти у напрямі узгодження позицій різних сторін. Європейський Союз має акумулювати це безпрецедентне знання, здобуте в процесі його розширення. Він повинен відновити свої спроби — особливо для населення — озвучити наслідки різних політик. Це мусить грунтуватися не на ідеологічних упереджених думках, а на акумульованих Євросоюзом і міжнародною спільнотою доказах. Конкретні заходи включають фінансування програм, що посилять внутріукраїнську мобільність і різні опосередковані взаємодії з різними сторонами.
Майбутнє України є — і повинно залишатися — в руках всього українського народу. Зараз цей народ розділений більше, ніж колись, і стоїть над проваллям. Небезпечна ескалація, спричинена «Тижнем Рубікону» Президента Януковича, ще на крок наблизила країну до цілковитого хаосу і, можливо, навіть громадянської війни. Лише анулювання цих неприйнятних законів може дати шанс знайти більш прийнятне рішення.
Європа не може й не вирішить проблем України. Вона також повинна визнати, що весь український народ не вбачає в ній чесного посередника. Однак вона не може й сидіти склавши руки в той час, як ця країна наближається до громадянської війни. Справа не в геополітиці. Передусім йдеться про людське життя і гідність. А також — про стабільність усередині одного з найбільших сусідів Європи. Жодних прийнятних рішень для виходу України з жахливо скрутного становища не може бути ухвалено в умовах, коли одна сторона намагається нав’язати іншій свої умови. Прийняття цих надзвичайно спірних законів у парламенті без обговорення було помилкою. Європа повинна — і може — послати сигнал, що в разі, якщо ці закони не буде анульовано, вона почне діяти.
Стефан де ШПІГЕЛЯЙРЕ, старший аналітик, Гаазький центр стратегічних досліджень, спеціально для «Дня»
