Добра новина
У переході між станціями метро «Льва Толстого» і «Палац спорту» серед потоку людей стоїть висока худорлява жінка у розстебнутому плащі та непримітному брючному костюмі, повторюючи одне й те саме: «Евангелие кто не исполняет?», розтягуючи «а» як професійна торговка. У неї в руках нічого немає: ані сумочки, ані брошур чи листівок. Вона робить назад-вперед по кілька кроків і тягне один і той самий рядок про невиконане Євангеліє з обличчям, котре стурбовано-діловим виразом мовби додає до сказаного: «Гей, народ, ця штука реально працює!»
Я спускаюся на «Палац спорту» і там серед сіро-коричневого тлуму осінніх пасажирів помічаю дівчину у «золотих» кросівках. Вже не бачу більше нічого — ані решти її вбрання, ані кольору волосся (світлий?). Так. Саме так. У «золотих» кросівках.
Через хвилину вона підніметься по ескалатору і пройде у перехід. Вона виконає свій мовчазний пішохідний номер з «золотими» кросівками, а та жінка — свій рефрен з Євангелієм. Вони, можливо, навіть звернуть увагу одна на одну. Але поговорити не зупиняться, розійдуться, все забудуть.
Мені здається, що це вони дарма. Адже вони — дві частини єдиного цілого.
Так, ота вулична релігія настільки ж вульгарна і недалека, як «позолочені» китайські кросівки. Однак гарна новина в іншому.
Виявляється, у цьому сіро-коричневому враженому логікою світі є люди, здатні взутися в «золото» або стояти в метро в годину пік і повторювати одну й ту саму таємничу і в цій таємничості прекрасну фразу. І, мабуть, є ще й інші штукарі, здатні пройтися не просто в «золотих» кросівках, а й у «золотих» кросівках та з вогняним ірокезом на голові, або без кросівок, тільки з ірокезом, або без ірокеза, без кросівок та взагалі без взуття, босоніж, якщо погода дозволить. Вигулювати піонерський горн на повідку. Дефілювати на ходулях. Розмалювати своє авто африканськими кольорами. Роздавати за просто так царство небесне в реалі або цікавий фільм в Інтернеті. Хто чим багатий.
Я підозрюю, що на це здатен будь-хто. Будь-хто може виконати своє соло на радість собі, може, й оточуючим, у будь-яку мить і в будь-якому місці. Відповісти життю патетичною, сардонічною або веселою усмішкою.
Якби це всі усвідомили — жити б стало краще.
Хто ще не виконує? Весь світ — театр. Не забули?
