Фальшива нотка
26.12.2014-01.01.2015
Я вже багато років не дивився і не слухав ніяких новорічних звернень президентів. А цієї ночі не втримався. Добре говорив Порошенко. Текст, темп, міміка - все на рівні. Місце - Михайлівський собор, серце Революції гідності (саме він, а не Майдан) - вибрано чудово. І навіть бундючно-напружені обличчя масовки за його спиною, покликаної уособлювати українців, які ніби всі разом народжували під передзвін історію, навіть вони не змогли зіпсувати загальне враження від виступу. Тільки одна фальшива нотка прозвучала у промові Президента, нота, яку все ніяк не вдається взяти жодній з влад України. Я про тезу Президента про «глибинні реформи»... Хто б сказав Президенту, що глибинними бувають тільки бомби і буріння. А реформи... Реформи - вони або є, або їх немає. У них неможливо заходити жартома - зараз по щиколотку, щоб не замочити плавок, а от потім - на майбутній рік пообіцяти зайти в них уже на глибину. Ти або пірнаєш в них з ходу з головою і пливеш щосили, або хлюпаєшся, як і плескався попередні 23 роки, разом з іншими дітьми в безпечному жабнику біля берега. Пора виростати з паперових корабликів, Петре Олексійовичу, - у великі шторму біля берега небезпечно. В ураган врятується той корабель, який має мужність вийти у відкрите море.
Застереження, як кажуть, вийшло за Фрейдом. Будь-яка промова Президента завжди є плодом колективного розуму його оточення, тому і застереження одне на всіх - відомих нам і тих, які залишилися безіменними, представників багатотисячної армії чиновників.... Росіяни говорять: «Риба шукає, де глибше...», а калмики: «Риба збирається, де гарна твань...» Пересидіти смутний час в тихій безпечної глибині - у багнюці, або страусом засунути голову в пісок - про це в тиші своїх кабінетів мріють наші сьогоднішні «реформатори». Зі свого дитинства вони добре пам'ятають, що там, глибоко під водою, живе Золота рибка, яка, варто тільки побажати, з легкістю реформує землянку і розбите корито на палац - не рівня Межигір'ю. Там, у глибині, так затишно помріяти про реформи... «Глибинні реформи»... Хм... «Змилуйся, рибко! Ще пущі більше свариться, не дає старому мені спокою...» Ну що, місію від Золотої рибки чекають в Україні 8 січня, і скоро ми дізнаємося, чи варто чекати від неї черговий транш кредиту... От і всі реформи...
Поки ж міністри-реформатори, а в нинішньому і навіть у минулому Кабмінах чимало таких, збираються зі своїми командами на конспіративних офісах, готують закони так, щоб, не дай Боже, ніхто в їхньому міністерстві не дізнався, тоді пиши пропало, заговорять, продавлять, підставлять... Що, реформувати міністерства? Думаєте, можна змусити собаку стати котом, якщо у тебе в хаті завелися миші? Ні, вони не винні, що народилися такими, що виросли і вросли в Систему, яка породила їх самих, покоління їхніх батьків, дідів... і скільки їх там ще було, цих поколінь... Вони не можуть змінитися за одним нашим бажанням, потрібні століття відбору... Але ось часи змінилися, Система та віджила своє, вона вже не здатна на відтворення себе, власне, вона проїла вже і всі харчові ресурси, які підтримували її існування... Так колись динозаври та ссавці виникли одночасно, другі довго перебували в тіні величі перших, але ось настав час, і динозаврам довелося зникнути, поступившись своїм троном. Ви кажете, що природа була жорстока до нещасних гігантів? Ну що ж, не всі вони приречені. Ті з них, хто відростив пір'я і навчився літати, і сьогодні населяють цей світ, а ті, хто програв у вічній еволюційній боротьбі, своїми чудовими скелетами, величними пам'ятниками назавжди минулої епохи, прикрашають експозиції кращих музеїв світу. Теж благородні терени...
Як реформувати цих бюрократичних монстрів? Мабуть, так, як колись вчинила Природа з динозаврами. Забити вікна та двері старих ще сталінських будівель міністерств і підпалити з чотирьох кінців. А потім почати заново, на попелищі... Бо, якщо їх залишити, навіть якщо позбавити зарплат і пільг, вони довго ще перекладатимуть з місця на місце папери, а олігархи та бізнесмени будуть продовжувати носити їм валізи, які рік від року товстішатимуть... Просто в силу звички, традиції, системи. Бо не тільки чиновники, а й наш бізнес не знає як, не вміє жити інакше. Будуть займатися цим до тієї хвилини, поки не прилетить чергова комета, яка знати не знає ні про які там Системи, крім Сонячної.
Здавалося б, одна фальшива нотка, але ж найважливіша! Давайте в новому році обійдемося без фальшивих нот, пане Президенте, давайте без обіцянок. Рік обіцянок закінчився сьогодні опівночі, попереду роки і роки важких непідйомних справ. А наступний Рік Коня тепер настане тільки за 12 років, тоді й будемо знову давати обіцянки і жартуватимемо, що від роботи коні дохнуть... Дай нам Боже за ці 12 років всі справи, що накопичилися, переробити...
