Коронний щоденник, 29 березня. Про вірус
Здається, серед усіх глобальних бід людства, не спричинених безпосередньо нашим видом, як мінімум 4 за останнє століття спричинені вірусами.
"Іспанка" – рак – СНІД – "ковідка".
Вірус – одна з найзагадковіших форм організації речовини. Досі навіть незрозуміло, чи є він формою життя. Особливого божевілля ситуації додає те, що це не-життя чудово почувається й плодиться всередині безумовно живих і надзвичайно складно влаштованих організмів.
Тому й недивно, що коли людство усвідомило вірус як факт і як фактор, то одразу почало відрефлексовувати це усвідомлення в мистецтві – єдиний, окрім релігії, засіб протистояння речами, які ми не можемо контролювати. В кіні є, зокрема, cancer drama, буквально “ракова драма”. Знаменитий серіал “Пуститися берега” відштовхується від онкодіагноза в протагоніста, який вирішив перед смертю влаштувати максимально гучний феєрверк лиходійства. Про потужну субкультуру, що наросла довкола СНІД-ВІЛ, навіть і мови немає.
В зомбі-горорі, з якого почався весь жанр – “Ніч живих мерців” Джоржа Ромеро – навалу ходячих трупів викликала радіація. Холодна війна закінчилася, змінився і збудник. Правда, у “28 днях по тому” Денні Бойла і в “Я – легенда” Френсіса Лоуренса вірус – штучного походження. Трансформувалися й самі зомбі – стали надзвичайно прудкими й моторними. У вірусі виявилося більше енергії, ніж у радіації.
Ще одна відносно недавня голівудська історія – по інтернету гуляє вірус, який передається через монітор в очі, провокуючи в організмі жертви різке збільшення кількості кальцію. Пацієнт вмирає майже миттєво, перетворившись по суті на мішок з крейдою.
Можна пригадати ще багато подібного. Однак найбільш вражаючий сюжет я надибав задовго до того, як став кінокритиком.
У тому оповіданні описувалися така собі космічна чума, яку викликав вірус, що існував у міжзоряному просторі. Окремо він діяв як тяжка хвороба, а у великій кількості утворював… інтелект. Звісно – глибоко ворожий до людської раси.
Фантастика не тільки розважає. Вона ще певним чином передбачає, попереджає. Довкола нас – маса приладів і термінів, уперше описаних/сформульованих у футурологічній літературі. А в еволюції своя логіка й свій шлях широкий.
То чи не вийде так, що одного дня раніше невідомий вірус раптом заговорить з нами?
І зовсім не для того, аби запропонувати мирову.
Але допитлива мавпа в мені на цьому не зупиняється.
А який власне тип цивілізації може побудувати такий розум?
І хто в тому дивному новому світі вважатиметься вірусом?
Дмитро ДЕСЯТЕРИК, "День", Київ, планета Земля, карантин, "День"
