Коронний щоденник, 7 травня. Гумореска
Зазирнув у свої архіви й знайшов оцей текст, написаний 16 років тому.
Спочатку думав подати як є, лише з парою рядків післямови, але потім зрозумів, бо без нотаток на полях з 2020 року тут не обійтися.
“ВІРУС — примітивна, надзвичайно агресивна, паразитарна форма життя. Потрапляючи всередину більш складного організму, В. прагне максимально розмножитися, оволодіти носієм, таким чином вбиваючи його.
В. мають здатність до постійних мутацій, і тому часто невразливі і для антитіл носія, і для лікарських препаратів. Розлади й захворювання, що викликаються В., важко піддаються лікуванню, а часом і зовсім невиліковні.
З багатьох причин В. став лейтмотивом субкультур ХХ століття (гарячково прокручую в голові назви субкультур, у яких вірус став лейтмотивом - 2020). Поняття епідемії, ключове для Середньовіччя, в новітній час трансформувалося саме у зв’язку з розумінням природи поширення хвороби. Епідемія, пандемія, В. несподівано виявилися пов’язані з багато разів оспіваною й засудженою глобалізацією (тоді антиглобалізм був модною штукою; знадобилася ще пару років, щоб утямити, що це черговий радикальний шлак, який об'єднує левачків і ультраправих в зворушливі союзи і приречений на швидке небуття - 2020). Щосезону Європа разом з Росією хворіє на гонконзький грип. Епідемія атипової пневмонії в 2002—2003 роках довела розвинутий світ до стану масової істерії, а в Гонконгу, Сингапурі, Тайвані спровокувала економічну кризу.
Однак гранична актуалізація в культурі, порівнювана хіба що з чумними карнавалами середньовіччя, спіткала в наш час В. набутого імунодефіциту. Завдяки специфіці поширення СНІД/ВІЛ уражав спочатку, в 1980-ті або маргіналів, або творчу еліту — саме по собі обіцяюче поєднання. Найбільш знамениті в цьому плані американська співачка Діаманда Галлас, англійський кінорежисер Дерек Джармен і, звісно, фронтмен супергрупи The Queen Фредді Мерк’юрі. Галлас, чий брат помер від СНІДу, побудувала свою трилогію 1989 року, що прославила її, навколо теми помирання й хвороби як метафізичного зла, назвавши цикл «Маска червоної смерті» (маючи багатющий вокальний діапазон, Галлас кінець кінцем розтратила його на досить одноманітне самовираження - 2020). Похмурі пронизливі співи абсолютно не схожі на життєрадісну музику The Queen, яку обґрунтовано називали помп- роком. Але останній альбом, який Мек’юрі писав, знаючи, що помирає, став найкращим у його творчості (і як же цей альбом задовбав! – 2020). Нарешті, Джармен, герой британського андерграунду, якого, нарівні з Пазоліні, можна віднести до класиків гей-кіна й артхауcу, загинув від СНІДу, не залишивши якихось значних екранних рефлексій на тему своєї смерті. Однак такий фінал режисера кидає трагічний відсвіт і на все зроблене ним. «Трагічне тут» — не просто фігура мови. СНІД, від якого у людства досі немає імунітету, відновив трагедію в її правах, знову підніс її на котурни (театральний факультет так і пре - 2020).
У колишньому СРСР у В. немає такого багатого арт-контексту. Однак вдосталь того, що Діаманда Галлас точно назвала чумною мораллю: ставлення до інфікованих як до небезпечного й приреченого біологічного матеріалу. Поширення СНІДу та туберкульозу (про який написано та знято набагато більше й набагато краще – 2020) давно набуло катастрофічного характеру, отже, реакція мистецтва (при відстороненні соціуму), точніше його альтернативної частини, — справа часу (ну-ну – 2020).
Нарешті, наявне укріплення В. у технологічній іпостасі. Принципи ті самі В. у вигляді програми або файлу розсилається через інтернет за всіма доступними адресами. Носіями, приреченими на вихід з ладу, стають як персональні комп’ютери, так і локальні мережі різних установ, країн тощо. Симптоматика й наслідки такі ж різноманітні, як у органічних аналогів. З важливим уточненням: комп’ютерний В. на 100% —витвір людини. І служить, як правило, підривним цілям у руках хакерів. Цілеспрямовані атаки на сайти й сервери великих корпорацій і державних інституцій навіть дали підстави для розмов про веб-анархізм (от би пригадати, коли в останній раз хтось вживав цей термін - 2020).
У будь-якому разі амбівалентна природа В. — добра підмога як для створення розважальної або антиутопічної фантастики, так і для солідних досліджень на зразок «Медіа вірус!» Дугласа Рашкоффа, де властивості В. приписуються електронним ЗМІ (а оце точно! – 2020).
Словом, контрольований В. — серйозна зброя, придатна і для глобальної диктатури, і для такого ж всеосяжного хаосу (тутті мідної секції, грім литавр, гарматний салют - 2020)”.
І ось майбутнє настало. І все виявилося набагато простіше.
Аж сміх бере.
Дмитро ДЕСЯТЕРИК, Київ, планета Земля, карантин, «День»
