Коротке замикання
Чергова не абсурдна, але дивна танераціональна ситуація склалась вчора у Донецьку. Увечері у кінотеатрі «Кінокульт» мали показувати документальні фільми проекту «Відкритий доступ». Людей прийшло багатенько, як для залу, який вміщує 50 осіб. Це і громадські активісти, і журналісти, і блогери, «пересічні» громадяни та навіть депутати з опозиції. Вік так само різний – від 18 до N–дцяти років. Одна жіночка навіть з Макіївки приїхала спеціально, аби подивитись кіно. Загалом фільми розповідають про те, що інколи людина має задумуватись над своєю роллю у суспільстві, і коли вона замислюється, то починає захищати себе, своїх дітей, своє село і т.д. Інколи їй це не вдається, але часом від докладання зусиль двері відкриваються. Серед фільмів була й коротка, 22-хвилинна версія картини «Межигір’я» Володимира Тихого. Але все, що там було показано, кожна нормальна людина ітак підозрювалаабо бачила на відео в Інтернеті. Мені особисто сподобалась стрічка «У кутку» - дуже поетична. Її герої – звичайні селяни, які вимагали лише одного – маршрутку, яка поєднувала б їхнє, богом забуте село, з іншими населеними пунктами. Бо так і хліба, і «до хліба» купити ніде. Чудові колоритні люди, на обличчах яких зображено життям увесь біль та сором наших минулих революцій. Кадри з природою вражають. А головне – героїня, яка доїть корів, плекає синів та пише інформаційні запити у всі інстанції і, врешті, добивається свого.
То що, власне, сталося?
А сталося те, що за кілька хвилин до показу якісь молодики відрубали світло в кінотеатрі «Кінокульт», де був запланований показ. Власник будівлі сказав, що світла немає у всьому районі, проте світло, звісно, було. Не було тільки в горе-кінотеатрі.
Молоді люди чомусь подумали, що відсутність світла змусить людей розійтись. Проте хлопці не замислились над тим, що в країні, навіть з такою ринковою економікою, як у нас, діє правило: не пускаєте тут, ми підемо в інше місце. І ми таки пішли. Проектор надала місцева громадська організація. А людей була повна зала. Мабуть тільки відсотків 10% з тих, хто прийшов до «Кінокульту», не стали переходити в інше місце. Тому завдяки хорошим людям всі інші таки побачили короткометражки.
Неясно одне: навіщо влаштовувати скандал на рівному місці. Максимум людей, які могли поміститися в кінотеатр, - 50 осіб. Тим паче, ці люди розуміють ситуацію в країні і через те, мабуть, все ж не є електоратом всім відомої партії. А тому, чи подивляться вони фільм, чи ні – не дуже відіб’ється на їхньому світобаченні.
По-друге, дивно думати, що відсутність електрики в одному будинку змусить людей щось не робити. Адже зараз світ пропонує безліч альтернатив: від автономного акумулятора-радіатора, який здатен постачати світло, до людей, які готові поділитись приміщенням, проектором та печивом.
По-третє, наївно було думати, що інцидент не набуде розголосу. Хоча б тому, що на показ точно планували піти журналісти та блогери.
І через всі ці пункти запитаю вас, шановні боги електрики, по-одеськи: і нашо то вам треба?
Зрештою, я не хочу нікого звинувачувати у цьому інциденті. З електрикою може статись що завгодно. Та й не тільки з електрикою, не тільки в кінотеатрі. Сьогодні он може згоріти лампочка, завтра – коротке замикання, а потім взагалі і труби може прорвати…
