Києву потрібна вулиця Єжи Ґєдройця
Після Революції Гідності продовжився процес «ленінопаду», а потім він за собою потягнув ініціативу прощання з тоталітарним минулим взагалі. На законодавчому рівні, на рівні указів виконавчої влади створено правову базу для зміни історико-ментального ландшафту: від символів комуністичної диктатури на фасадах будівель – до назв вулиць, що носять ім’я комуністичних виродків, садистів і вбивць українців. Дасть Бог, у цьому процесі дійдемо і до зміни назв міст, адже, наприклад, Кіров-оград чи Дніпро-Петровськ названі й прославляють імена злочинців проти людства.
Змінювати назви вулиць – процес правильний, але варто думати не лише про усунення старих назв, а й про присвоєння нових. Можна, звісно, піти американським шляхом – і просто пронумерувати вулиці, але для цього потрібно мати ще й квартальну структуру міст. Можна уподібнитися ужгородським чиновникам, які в момент зламу епох вже не хотіли називати вулиці іменами совєтських окупантів, але ще боялися користатися з національних героїв чи українського культурного Пантеону: у місті виник так званий «компотний район» з вулицями Черешневою, Персиковою, Вишневою тощо. А можна діяти мудро, назвами вулиць повертаючи до суспільної пам’яті постаті справді заслужених для України і для міста людей. Наприклад, давно варто надати одній з київських вулиць (в інших містах також, але столиця символічна) ім’я польського громадського й культурного діяча Єжи Ґєдройця.
Чому? По-перше, це було б логічною подякою і знаком поваги до нашого найвірнішого сусіда – Польщі. Ця держава і польський народ вже роками є нашими «європейськими адвокатами», нашими дверима в Євросоюз, і – що дуже важливо – прикладом успішності. Уявіть, що сталося б, якби поруч не було успішної й процвітаючої Польщі – які аргументи використовували б проєвропейські люди, які б наводили приклади, чим крили б козирі проросійської кліки? Додаймо до цього, що можна сміливо сказати: Польща також пережила Майдан як свою власну революцію. У цій країні проходили мітинги солідарності з Майданом (я сам був на такому мітингу: Ґданськ, січень, температура -20!), телевізійні ефіри й суспільна думка повністю сконцентрувалися на Україні (треба з сумом визнати, що проблемам і механізмам української люстрації, боротьби з корупцією чи навіть енергетичній незалежності польське телебачення присвячувало і присвячує в рази більше уваги, ніж українські медіа). Безкінечні каравани гуманітарної допомоги, медичних препаратів, касок, харчів, які надсилали нам волонтери з усіх польських міст, на Майдані бачив кожен на власні очі.
Чому саме Ґєдройць? Тому що це людина, яка вигадала й збудувала нашу теперішню дружбу й братерство з поляками. За масштабом це візіонер такого рівня, що його не соромно назвати генієм: після Другої світової поляки в більшості своїй вважали, що потрібно повертати довоєнні польські землі на чолі зі Львовом у склад Польщі; лише Ґєдройць – самотньо, наче волаючий у пустелі –казав, що Польщі слід змиритися з реаліями, що етнічна гомогенність держави в нових кордонах – позитив, який слід закріпити визнанням кордону з обох боків. Пан Єжи слушно вважав і багаторічно пропагував тезу, що без вільної сильної України не буде й Польщі, що між Балтійським і Чорним морем ми разом маємо створити власну смугу безпеки. Це він друкував українських письменників та інтелектуалів у своєму журналі «Культура», чим давав платформу для висловлення української позиції в світі. Зрештою, це Ґєдройць вигадав, знайшов виконавця (Лавріненко) та гроші на публікацію антології вбитих комуністами українських поетів «Розстріляне відродження». Більше того: цю антологію видатний поляк видав українською мовою. Вдумайтеся: поляк у скрутні часи видає за польські гроші антологію українських поетів українською мовою. Бо вважає, що Україні потрібна підтримка, а практично – що коли постане сильна, в тому числі культурно, Україна, то й Польща буде сильнішою. Така це була людина.
Тому перейменування однієї з «комуністичних» вулиць Києва на вулицю Є.Ґєдройця стане символом справжніх змін, подяки заслуженим для України друзям, врешті-решт, мудрого, біблійного: «воздасться кожному за ділами його». А Ґєдройць заслужив значно більшого, тож це лише початок шляху. Великого шляху.
