Млявий грим
Чим довше вона вчитувалася у цей текст зі старезного часопису, тим очевидніше ставала схожість. Як так може бути, дивувалася, невже подібні муки й раніше так боляче ранили, і як долали це випробування, як виходили з в’язкої ситуації вони, ровесники її батьків. Невже десь є логічний розумний вихід. Вона його не бачила, намацати не могла, хоч як, їй здавалося, старалася, а чоловік і не розумів, що його друга дружина страждає. Прочитавши початок статті, Таня вже знала — зараз, за мить героїня сюжету налетить просто з розгону на викриття. Вона, схоже, навіть може розповісти, як буде все розвиватися далі, адже з нею сталося те ж саме, правильніше, відбувається постійно. Те, що відчула та далека жінка, вона знала не з чуток і, читаючи, мучилася разом із нею, коли та, скажімо, знайшла присвяту в досить відвертій книзі, написану від руки: «На ті часи, коли ти будеш самотній і сердитий, а можливо, щасливий. Від твоєї колишньої дружини». За цим так і вбачається — я була, є і, головне, буду завжди. За цими словами, звичайно, легко читаються приховані послання, сигнали, питання, спільні таємниці, жарти. Та багато чого, навіщо тільки ця книжка трапилася їй на очі. Витирати пил миттєво перехотілося.
Більше так не можу, думала жінка. Хіба мені його перша у спадок перейшла? Вчора їй потрібен був водопровідник і Вадим увесь вечір когось викликав, позавчора він після класних зборів довго розмовляв із учителем сина від першого шлюбу і спільна вечеря відбувалася вже звично окремо: вона швиденько на кухні, а він, коли нарешті прийшов додому, мовчки, навіть не похваливши, з’їв приготоване і замовк про своє. Як він не міг розповісти молодій і коханій дружині, що постійно мучиться через сина, який не встигає в школі і насторожує то своєю неконтактністю, то суперактивністю. Зрозуміло, про це краще не заїкатися.
Я знаю багато других дружин, але не знаю жодної, яка б легко впоралась б зі своєю роллю, якось сказала Тані її подруга, родинний психолог. До речі, та, лікуючи словом, різними методиками інших, відверто зізналася, що в самої — нічого не заростає, болить і болить. Ти уявляєш, його перша вчора знову грошей вимагала, вдруге за місяць, де стільки знайти? Розповідала Тані. Адже нашому Іванку теж треба, почала вона, і все-таки чесно вчасно зупинилася. Адже чоловік прагне не образити увагою ні сина від першого шлюбу, ні їхнього спільного — вона це розуміла. Ревнощі душать — поставила самій собі діагноз.
Ніхто не замислюється, одружуючись із розведеним або овдовілим чоловіком, що «бонус», отриманий у вигляді його колишньої, його спогадів, його друзів, родичів, не завжди легкий. Навіть якщо в новій сім’ї чоловік запевняє, що перший шлюб для нього — торішній сніг.
Таня киває головою, слухаючи, як на лекції, свою подругу, яка стверджує, що список можливих слабких місць ніколи не буває повним. Нюанси у всіх свої. Часто додаються вельми складні, інколи парадоксальні стосунки між першою і нинішньою дружинами. Вони сприймають себе як суперницю. Вони не хочуть бути зв’язаними одна з одною, проте залишаються зв’язаними на багато років, навіть на все життя. Одна до одної вони відчувають, як їм здається, суперечливі почуття. Та ніяких протиріч — ці ревнощі, одне з найпекучіших страждань.
Тетяна хотіла б зателефонувати мамі, але ж хіба вона її зрозуміє — завжди життєрадісна (часто невмотивовано), вічно без міри щаслива (хоч це і неможливо), постійно у хронічному тонусі (навіщо їй стільки), і що вона почує у відповідь. Може, знову це — пам’ятаєш, я тобі в дитинстві читала казку про сонечко і вітер. Тобі вже 26 і час зрозуміти, що я мала рацію. Пригадуєш, як у казці посперечалися сонце і вітер, хто з них швидше зірве з людини пальто. Вітер дув і дув, але людина тільки щільніше загорталася. А сонце просто світило все яскравіше і яскравіше — і людина роздяглася сама. Або інший універсальний, щоправда, для зовсім-зовсім іншого рівня життя, але у Таніної мами він завжди під рукою. Справжня краса світу, скаже вона, відбивається лише у спокійній воді, живи за принципом продуманої рибалки: треба вибрати водоймище, снасті, підгодувати риб, закинути вудку і не чекати, а відпочивати, насолоджуючись красою світу. А риба піймається сама. Боже, як застаріло, в думках відзначила б Таня.
Або найбанальніше — ти себе вганяєш цими ревнощами у щоденний стрес. Твій мозок вже не відрізнить перемогу від поразки. Йому постійно незатишно в цьому вирі.
Донька, все це знаючи наперед, все ж набрала мамин номер. І раптом почула довгождане від неї: дівчинко, як я тебе розумію. Ти страждаєш, адже ти м’яка, поступлива, хоча й не вмієш чітко встановити кордон і сказати своєму коханому чоловікові ясно і зрозуміло, що ти здатна витримати, а що ні. Я вчу тебе, а ти вчи його — у вас новий шлюб, тому він повинен покласти новий початок. Окрім відповідальності за фінансовий стан дітей від першої сім’ї, старі стосунки повинні підтримуватися тільки там, де це потрібно дітям. В іншому допоможи йому підвести риску. Інакше він завжди буде чоловіком, бувшим у користуванні. Не позбавляй людяності своє життя.
Чого ж ти не згадуєш про вічне своє сонечко і вітер, раптом, відчувши полегшення, засміялася Таня. Вона навіть здивувалася, до цього часу не розуміла, що страхи уявні й реальні можуть помінятися місцями, не дай Боже! Адже зараз все добре, заспокоювала вона себе, ми кохаємо один одного, а та колишня ще не зрозуміла, що третій зайвий.
Навчитися жити з тінями з не твого минулого досить складно. Адже вони можуть таїться скрізь: в інтимному написі в книзі, в жартах друзів і родичів, які далеко не завжди або не одразу в захопленні від нової дружини, у випадковій фотографії, в улюбленій краватці, у звичній чашці. У ревнощах перемішується все: щастя і нещастя, великодушність і заздрість, кохання і ненависть, трагедія і тріумф. Більше того, ревнощі все це можуть легко проковтнути, неначе ненароком. Вони всеїдні, й у них завжди відмінний апетит.
Вислухавши цю, для нього банальну, історію, вже мій друг психіатр, до речі, жваво дотепний man, у звичній для нього несподіваній манері підвів підсумок — млявий грим, як нині в долара місцевого розливу. Прикидатися все одно довго не вдасться, доведеться навчитися чуйно розуміти біль та ілюзії кожного і ставитися до них якщо не ніжно, зараз подумаю, — ні, все-таки ніжно. Це і зрівноважить і чоловіче — повинен, можу, хочу, і жіночу спрагу розуміти — улюблена і в безпеці. До речі, нічні непорозуміння куються вдень. Треба зупинитися і неначе повернутися додому, що і є найкращою миттю будь-якої подорожі. І це порада на всі часи — і коли ти самотній і сердитий, і коли щасливий.
