"Ми були не стільки опозицією, скільки альтернативою…"
Сьогодні День народження (ЮВІЛЕЙНИЙ!) ЛАРИСИ ІВШИНОЇ - журналістки, видавця, головної редакторки газети "ДЕНЬ", громадського діяча.
«МИ БУЛИ НЕ СТІЛЬКИ ОПОЗИЦІЄЮ…». Були і є. Фраза, винесена у заголовок, належить ЛАРИСІ ІВШИНІЙ і є, на мій погляд, визначальною для розуміння того, що робить газета «ДЕНЬ» і її головний редактор. Оскільки більшість наших вітчизняних ЗМІ зайняті війною на знищення - одні олігархічні клани ведуть прицільний вогонь по штабах і позиціях інших, одні сегменти суспільних груп ворогують з іншими. То ж і не доводиться дивуватися тому, що не йде до нас, за знаменитими Шевченковими рядками, «Апостол правди і науки».
Наші медіа здебільшого прагнуть викрити владу і її провідників, роблячи вигляд, ніби та влада рік-два тому десантувалась в Україні, транзитом з Марса на Венеру. «ДЕНЬ» і її головний редактор вирішили зайнятись чимось принципово іншим - суспільством, розуміючи, що коріння зла знаходяться в ньому; влада це лишень вершечки-квіточки велетенського тіла, глибоко зануреного у суспільне життя.
Відтак не дивно, що газета так багато уваги віддає матеріалам з історії України, а почасти й світу (передусім звертаючись до постаті тих політиків минулого, яким вдалося радикально перебудувати життя своїх країн). Історія, як відомо, учить тому, що вона нічому не учить - одначе це теза не «Дня», а швидше Ночі: тільки аналізуючи уроки історії за денного світла можна дещо засвоїти.
У цьому сенсі прикметною є підтримка ІВШИНОЮ позицій Джеймса Мейса, чия діяльність, чиє потрактування історії багато в чому змінили наше уявлення не тільки про Голодомор 1930-х, а й про нашу спільну відповідальність щодо самого ходу історії. Бо жахливі події на знищення України та української людності стали можливими не тільки тому, що у Кремлі отаборилось вурдалаччя. Добрі наміри чималої кількості українських політиків, інтелектуалів насправді сприяли закладці отієї бруківки, що вела прямісінько в пекло.
ЛАРИСА ІВШИНА багато зробила, аби не просто тексти (вона їх видала, опрацювала), а й самі ідеї Мейса набули статусу реальної сили. Цьому ж сприяє і заснована, за ініціативи Івшиної, премія імені Джеймса Мейса, якою винагороджуються люди, чия громадянська позиція є відчутною рушійною силою суспільного прогресу.
Загалом позиція пані ЛАРИСИ ІВШИНОЇ висловлена нею в афористичній фразі її авторства: «Війна йде не лише за території, а насамперед за наше місце в Історії». А місце те не тільки і не стільки гарматними пострілами виграється, а потугою інтелекту передусім. Тільки у такий спосіб День відвойовує територію у Ночі…
У цьому контексті гідна захоплення і підтримки унікальна серія книг у серії «Бібліотека газети «ДЕНЬ». Щойно я завершив читання надзвичайно цікавого видання «Повернення в Царгород» (уже третє видання 2019 року) - грандіозно розширює поле наших уявлень про минуле, те, яким чином воно структурує сьогоднішні реалії.
Минуле і сучасне мистецтва, культури загалом так само у фокусі «Дня». Звісна річ, під кутом зору творення, самого розвитку української нації. Простий приклад - недавній телесеріал «Спіймати Кайдаша» (сценарій Наталі Ворожбит, режисура Олександра Тіменка). Пані ЛАРИСА одразу ухопила головний нерв стрічки - вона про стан українського суспільства, і не в давні часи, а уже в новітні, у ХХІ столітті. І стимулювала дискусію, яка подарувала - і на газетних шпальтах, і навіть поза ними - доволі бурхливу дискусію щодо найпекучіших проблем нашого життя.
Адже, як формулює сама ЛАРИСА ОЛЕКСІЇВНА, питання не в тому, бути нам чи не бути? Зрозуміло, бути! Та головне: ким бути? якими бути?
День і так само «ДЕНЬ» починаються з ранку. Щоби промені розчистили нічну пітьму, щоби постало денне світло треба стільки працювати…
Із чудовим ранком Вас, пані Ларисо, із Днем народження! Многих і премногих ще літ попереду, натхнення і радощів бути!!
