На що здатна одна людина?
Якщо зустрінете його на вулиці чи на якомусь літературному виступі, можете одразу здороватися словами: «Щиро вітаю з новою нагородою!». Точно не прогадаєте, адже протягом останніх років він систематично збирає врожай різноманітних міжнародних премій і відзнак. Мова йде про чернівецького перекладача і літературознавця Петра Васильовича Рихла.
Пам’ятаю, з яким захватом читав у шкільній хрестоматії з іноземної літератури вірш «Фуга смерті» Пауля Целана. Тоді мене зацікавило, що доля цієї видатної людини й, напевно, найгерметичнішого поета ХХ століття пов’язана з Україною, з Чернівцями. Виявляється, наша земля дала світу таких талантів! Тепер, по стількох роках, розумію, що Україна внесла в скарбницю світової культури сотні імен, але ми не завжди про них знаємо. Гоголь чи Архипенко хоча б відомі за кордоном, а були й такі, що назавжди зникли в твані безпам’ятства. Тож коли сьогодні читаємо Целана, мусимо розуміти, що для його популяризації довелося присвятити безліч годин копіткої праці, пошуків, ентузіазму й любові. Без усього цього поета годі було б знайти в українському підручнику. Так, про Целана знали б у Франції, Швейцарії чи США, але не в Україні. Отож, колосальна заслуга Петра Васильовича полягає не лише в майстерному перекладі віршів, а насамперед у розумінні того, що постать і творчість Целана (та інших іншомовних, але в цьому конкретному випадку – німецькомовних) поетів робить українську культуру багатшою, більш європейською, поліфонічною.
Та не Целаном єдиним – Петро Рихло переклав твори цілого грона німецькомовних письменників. Перш за все – вихідців з Буковини. Завдяки цій праці останніми роками в Україні сформувався певний міф цього самобутнього й багатого краю. Ще десятиліття тому на слово «Чернівці» натхненно здіймали брови у Відні, Празі чи Загребі, а сьогодні це місто відкрили для себе й українці. Усвідомивши, що саме Буковина була чи не останнім – найсхіднішим ‒ форпостом високої європейської культури, начитавшись віршів і розповідей про місто, в якому «тротуари підмітали трояндами», українці почали частіше приїжджати туди, відкривати для себе також чернівецьку архітектуру, буковинську кухню й місцеві традиції. Зрештою, найкращий на сьогодні український літературний фестиваль – Meridian Czernowitz – також виріс на ґрунті, ретельно обробленому Петром Рихлом.
За влучним висловом літературного критика Олександра Бойченка, Петро Рихло – це «Шліман буковинської німецької літератури», літературний археолог, завдяки праці якого ми маємо сьогодні тексти Пауля Целана, Ґреґорі фон Реццорі, Рози Аусландер, Альфреда Марґула-Шпербера, Альфреда Киттнера, Мозеса Розенкранца, Зельму Меербаум-Айзинґер, Юри Зойфера, Манеса Шпербера та багатьох інших українською. Тож на що здатна одна людина? Як бачимо, врятувати цілий загублений світ, відродити його рідною мовою й відкрити для України та світу. Якби кожен український регіон мав би хоч одну таку людину – в якій прекрасній країни ми б жили!
