Перейти до основного вмісту

Невже ж і насправді «эти хохлы только притворяются»?

21 листопада, 13:20

Доля абсолютно випадково занесла мене на столичний «Bazar на Лісовій» 19 листопада, коли він відзначав, як було оповіщено всіх покупців, «свій перший День Народження». З самої назви цього торговельного закладу зрозуміло, що він працює поруч із кінцевою станцією метро «Лісова». Раніше на його місці розверталися трамваї, страхітливого вигляду ятки гендлювали пиріжками з невідомою начинкою та гумовими капцями чи то китайського, чи то в’єтнамського виробництва, а поруч були розташовані тісні ряди для продажу дешевого секонд-хенду. Трамвайну зупинку трохи посунули, секонд-хенд перевели у великі павільйони, а пиріжки відкочували на пару кілометрів. А на їхньому місці постала величенька, добре продумана, зручна для покупців й оформлена з неабиякою фантазією споруда – оцей самий критий «Bazar».

Раніше я не раз проходив через нього – по самому краю, щось купуючи, до чогось приглядаючись. А тепер вирішив пройтися по базару, купивши все потрібне, і не лише пройшовся – навіть трохи заблукав. І тому особливо пильно вглядався у назви й оформлення торговельних точок, а разом із тим запам’ятовуючи все інше. Прогулянка була тим більше приємною, бо не тільки ціни виглядали по-людському (звісно, у чинній системі координат…), а й продавці спілкувалися доброзичливо, і музика грала. Причому не з динаміків – на одному кінці базару на честь свята буяло караоке з перервами на виступи професіоналів, а на іншому – літній чоловік віртуозно грав на електрогітарі. При цьому співалися українські пісні, ведучі сипали щиро українськими дотепами, а гітарист виконував «Дивлюсь я на небо…» на такому рівні, що не почуєш, мабуть, і на радіо.

Особливих слів заслуговують, як на мене, небуденні назви павільйонів: «Славне курча», «Пирятинський фільварок», «Львівська курочка», «Інделіка», «Sweet хата», «Фундук-сундук», «Франс.уа» тощо. Інші назви не такі хитрі, але точні й інформативні: «Індустрія краси», «Цейлонські чаї», «Для саду й городу», «Львівські ковбаси», «Океан риби»… Більшість продавців розмовляє українською, а російськомовні, коли ти до них звертаєшся українською, теж майже всі переходять на неї. На додачу, й більшість покупців розмовляє українською, тож начебто маємо справді столичний універсальний «Bazar».

Але ні! Практично всі написані від руки цінники у вітринах – російською мовою. Причому умовно російською – з незчисленними українізмами та граматичними помилками, щось воістину жахливе з погляду філології. І не лише з нього. Не знаю, звідки це взялося – писати назви товарів на цінниках ламаною російською, коли більшість і продавців, і покупців україномовні, а на додачу й оформлений «Bazar» з поєднанням фольклорних і модерних українських мотивів. Але ця начебто дрібничка немало мірою руйнує той позитив, який формують відвідини нового критого ринку біля станції метро «Лісова».

І не тільки тому, що маємо з погляду інформативності абсурдну в квадраті ситуацію. І не тільки тому, що продавці та покупці повсякденно і повсякчасно принижують себе самих, вдивляючись у безграмотні цінники. І не тільки тому, що маємо неприпустиме з погляду естетичного типове «порушення єдності стилю». А ще й тому, що власники базару, і не лише вони, дарують російським кисельовсько-соловйовським телеканалам зайву нагоду позбиткуватися з України: «Эти хохлы только притворяются, что они украинцы!». І для певного сегменту Інтернету – великодержавно-хамського – гарна пожива…

Причому йдеться тут не лише про власників і менеджмент базару, не тільки про власників тих чи інших павільйонів, а і про всю систему влади в країні – систему, яка, схоже, донині воліє дотримуватися найбільш дурнуватих й антиукраїнських положень так званого «закону Ківалова-Колесніченка» (так званого, бо насправді цей «закон» ніколи не був ухвалений у відповідності до Конституції та Закону про регламент Верховної Ради, а тому є в юридичному сенсі абсолютно нікчемним, попри підпис Януковича під ним).

Агов, панове Порошенко, Гройсман, Парубій, Клично! Це наразі саме вас стосується теза російської пропаганди, що «эти хохлы только притворяются, что они украинцы». Це саме ви, маючи в руках усі виконавчі та законодавчі важелі, маєте вжити всі потрібні заходи, щоб Київ навіть у наче «дрібницях» (які насправді не дрібниці) не виглядав як провінційне місто «Великой России», такий собі форпост «нашего благодатного юга». Це від вас нині залежить, щоб не продовжувалася ота клята традиція часів Кучми та Януковича, коли на одному кінці Хрещатика стояв Ленін, а на іншому були монумент Незалежності та Європейська площа. Я розумію, що цінники на ковбасі та чаї ламаною російською начебто несумірні з Леніним, але ж вони водночас несумісні і зі святкуванням 14 жовтня Дня захисника України… Тільки не треба казати, що чимало з тих, хто героїчно загинув за Україну, і тих, хто її зараз захищає на фронті, розмовляють російською. Вони-бо воювали і воюють не за те, щоб дарувати путінській пропаганді найменшу можливість на весь світ стверджувати, наче «эти хохлы только притворяются, что они украинцы»…

Delimiter 468x90 ad place

Новини партнерів:

slide 7 to 10 of 8

Підписуйтесь на свіжі новини:

Газета "День"
читати