Перемагає «банальний» борщ!
В Україні завершився Тиждень української кухні, який тривав з 19 по 28 лютого за ініціативи Асоціації шеф-кухарів Південного регіону. На участь в Одесі заявилися 23 ресторани і кафе. Мета - популяризація локальної кухні, місцевих продуктів і товаровиробників. Заохочувальний приз для кращого проекту - поїздка за кордон у престижний ресторан, стажування у іменитого кухаря. Учасники Тижня повинні були розробити кілька страв української кухні в своєму баченні (навіть якщо ресторан не спеціалізується на національній кулінарії).
Про свої спостереження та висновки розповіла одеський ресторатор Ірина Ангелова, яка в рамках Тижня відвідала 21 із 23 заявлених закладів, де дегустувала найяскравіші українські страви.
«Почнемо з того, що 9 із заявлених 23 закладів у Тижні участі не взяли, хоча на рекламу акції спонсори витратили дуже великі гроші. Не красиво, погодьтеся.
12 ресторанів до заходу підійшли цілком серйозно і плідно попрацювали. Ми побачили цікаві друкарські меню, рекламні лайт-бокси, відеоролики, якісні світлини, пости в Фейсбуці і навіть національні прапори на фасаді.
У кожному меню, крім традиційних борщів і вареників, були представлені переосмислені українські страви, в більшості яких проглядалися нові ідеї та технології. Шефи показали, що чудово знають ринок місцевих продуктів, уміло використовують, здавалося б, прості інгредієнти - буряк, сало, редьку, перловку, гриби, місцеві сири, перетворюючи страви з ними на маленькі шедеври сучасної української кухні. До цього часу не виходять з голови - перловка з качкою (ресторан «Олександрівський»), дерун з підчеревиною (ресторан «Сальєрі»), крем-борщ (ресторан Al mezze).
Однак були й відверті провали. І попри безумовні старання деякі шефи показали українську кухню не в кращому світлі. Комусь не вистачило смаку, комусь найпростіших професійних навичок, а комусь елементарного знання теми. Кажуть, не вмієш - не берись. У кухарській професії це не зовсім актуально. Братися треба, навіть якщо не все виходить. І я сподіваюся, що одеські шефи використають уроки цього Тижня, щоб поглибити свої знання в галузі національної гастрономії. Бо якщо ти не вмієш робити кухню своєї Батьківщини, то фахівцем у кулінарії тебе можна вважати з великою натяжкою, навіть якщо з-під пера виходять пристойні піци-суші.
Сьогодні в Одесі українських, бессарабських, одеських ресторанів катастрофічно мало, не більше 10 відсотків від загальної кількості. Уявіть такий стан в Італії або Франції! Неможливо! Наше сліпе схиляння перед іноземною кухнею - спадщина «совка», який начисто відбив охоту до рідних продуктів, власної кулінарної спадщини. Абсолютно впевнена, що пріоритети будуть зміщуватися. Це доводить Західна Україна, той же Львів, де українська кухня в тому чи іншому вигляді присутня у всіх закладах і нею не просто пишаються, але зводять у культ. Саме тому там з'являється гастротуризм.
Одеса - місто смачної їжі і чарівних продуктів. Настане день, і я більше не почую репліку офіціанта в одному снобістському закладі міста: «Ми не торгуємо банальними варениками та гречкою!» Настане день і меню можна буде прочитати рідною мовою, а персонал стане пишатися українським одягом, музикою і декором. Одеса обов'язково стане центром гастрономічного туризму України, бо для цього є всі передумови. Адже патріотизм починається з Любові до всього свого, тому, у чого є глибоке коріння, історія і сенс.
Дозволю собі роздати призи мого особистого рейтингу закладам Одеси, які взяли участь у Тижні української кухні.
Краща організація, меню, реклама, кухня - ресторан «Олександрівський», шеф - Олександр Янковський.
Найкреативніша ідея страви - крем-борщ (ресторан Al Mezze шеф - Віктор Тітов).
Найяскравіший смак - дерун з підчеревиною і азіатським соусом (ресторан «Сальєрі»)
Найкраща цінова політика, атракціон небаченої щедрості - ресторан «Закарпатська колиба».
Найкрутіший маркетинговий хід у просуванні української кухні - ресторан «Котелок».
На жаль, жоден з одеських шефів так і не відвідав наш ресторан «У Ангелових» за цей тиждень, хоча я оголосила про 50% знижки для колег і деяким передала особисті візитки із запрошенням. Ми дуже старалися і чекали одеських кухарів, щоб обмінятися ідеями і досвідом, почути конструктивну критику і добрі побажання. Тому я залишаю свою пропозицію чинною і сподіваюся, що колеги знайдуть час і кошти, щоб дійти до Ангелових. Адже ми вже 30 років працюємо з локальною кухнею і місцевими продуктами. Є чим поділитися!
Докладні звіти про наших відвідинах можна знайти на моїй сторінці в ФБ.
