Що тримає нас за «Роковые яйца»
Про смаки не сперечаються. Але про них можна говорити. Особливо коли ти не обтяжений вантажем офіційних посад і висловлена думка відображає лише твою власну систему поглядів. Це преамбула до дискусій щодо «Висоцького і Булгакова», що сколихнула соціальні мережі.
Я ніколи не сприймав Висоцького, хоча мій брат обожнював його і норовив долучити до його шанувальників, «заводячи» магнітофонні записи стрічок кольору шоколадної глазурі. Не знаю чому, але Володимир Семенович зміг зачарувати лише кількома фразами з віршів. Хоча мені подобалися його ролі в кіно... Напевно від того, що не перейнявся трендами радянської естради, виховавшись на румунській «Primavera», яку в Молдавії і в Одеській області «транзисторно» слухали більше, ніж «Маяк». У Львові молодь мого кола танцювала і цілувалася під Хампердінка, Бітлів, Тома Джонса, Пінк-Флойд... Тоді з'являлося стільки музичних шедеврів, що було не до наших. Їдучи в Забайкалля на багато років, поклав у контейнер велику коробку пластинок імпортного звучання. В ті краї ефір не доносив жодні звуки, крім бурятських пісень. А потім була Чехословаччина, де «на Аллу Пугачову» в Празі ходили тільки дружини військовослужбовців групи військ. Як не крути, радянська естрада популярності не мала ні в 60-ті, ні в 70-ті, ні пізніше. Ось так життя пройшло без радянських пісень, якщо не брати до уваги тих, які змушували співати в армійському строю.
З творчістю Михайла Булгакова, навпаки, познайомився в студентську пору. Потім прочитав усі його повісті, п'єси, оповідання, листи, спогади про нього сучасників, у СРСР і за кордоном. Хотілося зрозуміти не стільки людину, скільки причини її популярності. Професіонали знають: стиль, літературна майстерність цього письменника не найвищого рівня, є речі, наприклад, «Роковые яйца», написані пером журналіста-початківця. Але моя головна претензія і неприязнь до нього полягає в тій ролі (випадковій або свідомій – не знаю), яку він зіграв у 1929 році, опинившись на боці Сталіна в розправі над українськими письменниками. Потім були панегірики вождеві, які чомусь не увійшли до його творів, і двоїсте трагічне життя. Незважаючи на моє особисте ставлення до Булгакова і зовсім інше, ніж у більшості його шанувальників, ставлення до «Собачого серця», де, по-моєму, головний негативний персонаж – професор Преображенський, а зовсім не Шариков, проте, вважаю його місце в літературі законним, як і роль Висоцького для його покоління. Незалежно від наших приватних думок значимість авторів текстів і пісень визначає соціум. Не чиновникам вирішувати яку платівку заводити, і яку книжку читати у своєму будинку.
Взагалі, літературні та естрадні кумири живуть недовго. І не через примхи авторитетів утверджуються на вершинах популярності. Особливо в нинішній час, який породжує тисячі письменників і співаків щорічно. Були періоди, коли футуристи і традиціоналісти билися до крові на літературних вечорах, а співаків страчували на стадіонах. Суперечка про переваги Висоцького і Булгакова – подразник лише для радянського покоління. Тих, хто виріс без «Собачого серця» під сорочкою, і не під порваним вітрилом на човні життя, навряд чи схвилює «повість про те, як посварилися Володимир Михайлович В'ятрович з Володимиром Семеновичем Висоцьким». Все змінилось. Не настільки, щоб зло зрівнялося з добром, і ми перестали відрізняти важливе від нісенітниці. Просто кумири перестали вважатися загальними для всіх. Нехай вони будуть у кожного свої, оскільки зігрівають душі, як батьківські борщі, не обов'язково досконалі в гастрономічному плані, але ідеальні в координатах особистих смаків. Про них точно не слід сперечатися. Але важливо мати уявлення, що не може бути універсального культурного явища, однієї любові на всі серця і покоління. І в минулому теж не залишиться світочів і героїв бездоганної чистоти і колективного поклоніння. Ми навчилися розрізняти півтони, з внутрішніх морів вийшли на океанські світоглядні простори, де все бачиться інакше. Хоча, актуальним залишається попереднє обдумування фраз, що злітають з вуст офіційних осіб. Без цього процесу минуле тримає нас за «Роковые яйца» та інші цінності давно минулих днів.
