Сміттєвий шторм
або Солсбері у Волоколамську
«Сміттєвий бунт» у підмосковному Волоколамську – грізне попередження новообраному російському президентові. Мешканці цього міста зібралися на стихійний мітинг протесту після того, як зі скаргами на отруєння в лікарні звернулося понад 50 осіб, головним чином постраждали діти, в них спостерігалися характерні симптоми – нудота, блювота, висип на тілі. Цю «хімічну атаку» цілком обгрунтовано пов'язали з розташуванням лише у 3 км від Волоколамська сміттєвого полігону «Ядрово», де напередодні стався потужний викид газу. Відповідні служби Московської області звично відрапортували, що екологічна ситуація в нормі, але волоколамці їм не повірили, оскільки відчули сильний запах сірководню на вулицях міста. Як сказав один з місцевих жителів, «нам по телевізору кажуть, що все гаразд, всі показники в нормі – а ми ж задихаємося кожного дня». Правда, незалежна експертиза, яку озвучив мер міста Петро Лазарєв, дала багаторазове перевищення норми вмісту у повітрі сірководню та інших шкідливих речовин.
Загальна кількість мітингувальників, за різними оцінками, становила від 1,5 до 5 тисяч осіб. І місцева влада виявилася дійсно розгубленою. І губернатора, і голову району штовхали і закидали сніжками. Тут навіть і ОМОН не допоміг, так само як і спішно прибула на місце подій молода зірка російського лібералізму Ксенія Собчак. Хоча ОМОНівці були з Пітера, застосовувати силу проти учасників протесту вони не ризикнули, досить ввічливо, за російськими поняттями, прокладаючи коридор для губернатора Московської області Андрія Воробйова і його свити.
Тут ще раз підтвердилася стара істина: коли число протестуючих і градус їх рішучості досягають певної критичної величини, чисто поліцейські заходи для придушення протесту виявляються безсилі. Якби хто-небудь з ОМОНівців ризикнув вдарити будь-кого з батьків постраждалих дітей, це могло б спровокувати присутніх на крайні заходи, аж до самосуду над чиновниками і поліцейськими. Одночасно з'ясувалося, що говорити з народом чиновники не вміють, особливо в критичних обставинах, і дуже народу бояться, особливо якщо доводиться залишатися з ним один на один. Особливо дісталося голові району Євгену Гаврилову. Один з ватажків протестувальників у поліцейському камуфляжі без зайвої дипломатії запитав його: «Я тобі поставив одне питання – чому ти прийшов сюди і сереш в моєму місті?» Що-небудь відповісти на це глава району не знайшовся. Саме з його приходом до влади в 2013 році волоколамці пов'язують гігантське розростання звалища, з якого з того часу став активно виділятися сміттєвий газ.
Далі пішли зовсім вже нецензурні образні вислови з обіцянками різних страшних кар на голову та інші частини тіла районного начальства в разі, якщо хто-небудь з постраждалих дітей помре. У відповідь Гаврилов лише шкода посміхнувся. Посмішка розлютила натовп. Чиновника почали штовхати, хтось стукнув по голові, хтось порвав комір куртки (за іншою версією – капюшон). З великими труднощами стусанину вдалося утихомирити, і Гаврилов сховався в будівлі лікарні. Губернатор же щось бадьоро і неголосно повідомивши телекамерам федеральних каналів, але так, щоб присутні у лікарні не чули, в оточенні охорони спортивним кроком попрямував до машини. Натовп не витримав і закидав Воробйова сніжками, скандуючи: «Ганьба!».
Спостерігаючи це, я з жалем подумав: яка прикрість, що отруєння в Волоколамську і стихійний протестний мітинг не трапилися двома-трьома місяцями раніше в період президентської передвиборної кампанії. У волоколамців був би великий шанс на те, щоб злощасне звалище дійсно закрили, а голову району і губернатора притягли до відповідальності у справі про корупцію. Зрештою, Путіну було б все одно, якого губернатора садити, щоб продемонструвати боротьбу з корупцією у вищих ешелонах влади – хоч Гайєра, чию «посадку» зрештою приберегли на післявиборчий період, хоч Воробйова.
А те, що в питанні з Волоколамськом та іншими підмосковними звалищами корупційна складова відіграє помітну роль, сумнівів немає. Це звалище, тут влада має рацію, існувала ще з 1979 року, з радянських часів. Але до недавнього часу це було невелике муніципальне звалище площею 3 га, яке нікого особливо не турбувало. А в 2008 році його, як і інші звалища, передали в приватні руки, і площа полігону зросла в 11 разів. Сміття туди стали звозити головним чином з Москви. І зараз все проектна навантаження на сміттєві полігони Підмосков'я у багато разів перевищено, але їх ніхто не поспішає закривати на дегазацію, оскільки це спричинить великі збитки для дуже прибуткового і тісно пов'язаного з владою Москви і Підмосков'я бізнесу.
Не випадково ж Воробйов так і не вичавив із себе обіцянки закрити полігон «Ядрово». Він говорив лише про те, що через тиждень старе тіло полігону закриють, а у травні – червні проведуть його дегазацію, натомість відкриють нове тіло, куди раніше звозитимуть сміття з Москви і області. Замість того, наприклад, щоб запровадити роздільний збір відходів, який у Москві досі відсутній, що різко зменшило б загазованість полігонів, замість того, щоб розвивати сучасні технології сміттєпереробки, влада вважає за краще залишати все як є, використовуючи виділені для цього кошти на інші цілі. Воробйов лише пообіцяв «знизити навантаження» на полігон (незрозуміло, яким чином, вільних потужностей з утилізації сміття все одно немає), та ще доправити потерпілих дітей у санаторії за межі Волоколамського району. А тут ще послужливі медики повідомили, що отруєння насправді немає, а болі у постраждалих «фантомні». Кардинально вирішувати «сміттєву проблему» влада Москви і Підмосков'я явно не збирається, лише заганяючи її вглиб. А отже, незабаром неминуче повторення виступів, аналогічних нинішньому Волоколамському.
Тільки такі протести по-справжньому і лякають сьогодні російську владу. А оскільки після виборів росіянам належить «затягувати паски», протестні виступи неминуче поширюватимуться. І якщо знайдеться політична сила, яка зможе їх об'єднати, путінський режим справді похитнеться.
