Сьогодні – «Я – Україна!» А ким завтра будеш ти?
Після кривавого теракту в Парижі та резонансного суспільного протесту під проникливою назвою «Я – Шарлі», українська спільнота перейняла й собі масові громадянські акції під подібним гаслом. Акція «Я – Волноваха» хвилею прокотилася Україною від заходу до сходу. Однак Європу, попри куди більш масштабний кривавий злочин проросійських бойовиків біля блок-поста у степу донецькому, це не особливо й вразило.
Президенти, прем’єри, міністри і дипломати й надалі продовжують повторювати мантру про необхідність дотримання абсолютно ялових «Мінських домовленостей». У підсумку, після нових, ще більш масштабних розстрілів мирних громадян в Україні, в пору волати: «Я – Донецьк», «Я - Маріуполь».
Чуєш, Європо! Ким ще має стати Україна, скільки ще крові невинних людей має пролитися, аби ти, нарешті, зупинила Путіна? Чи ти оговтаєшся лише тоді, коли в пору буде кричати:« Я – Будапешт», «Я – Прага», «Я – Відень», «Я – Париж», «Я – Берлін»?
Скільки ще цивільних пасажирських літаків треба підбити «Буками», аби людство усвідомило, що під прицілом кремлівського людожера увесь світ, а найперше – Європа? Невже душі жертв авіатрагедій під Смоленськом і Донецьком не кромсають серце нинішнім європейським політикам? Невже сучасні «наручники» «Газпрому» сильніші за генетичну пам'ять владної еліти цілої низки держав, життям дідів і батьків яких кривавим вихором промчали кавалеристи царських генералів і танків радянських маршалів?
Доки будете ковтати цинічну й неприховану брехню ху@ла? Буквально вчора на одному з телеканалів працівниця Міноборони України розповідає про майже 100-відсоткову явку до військкоматів мобілізованих жителів Хмельницької, Полтавської, Чернігівської, Вінницької, Черкаської областей, щодня Україна, на усіх своїх обширах, стаючи на коліна перед пам’яттю полеглих своїх синів, полеглих захисників Вітчизни, а цей злобний виплодок пекла на увесь світ бреше, що в Україні воює «натовський легіон», бо українці переховуються у Росії!
Сьогодні – Україна у вогні. Щодня її східні рубежі обстрілюють, підпалюють, громлять російські військовики, найманці Кремля та місцеві колаборанти. Щодня воїни Арея з Поділля, Наддніпрянщини, Закарпаття, Волині, Слобожанщини, Галичини, Полісся, Буковини, Причорномор’я стоять на смерть на підступах до Дебальцевого, Маріуполя, Щастя, Станиці Луганської, на численних блок-постах і в степах, щоб не пустити до тебе, Європо, заразу великодержавної чуми, як не пустили наші пращури орди Батия.
Сьогодні – «Я – Україна»! Якщо мій голос не проб’ється до тебе крізь путінську брехню – ти стократ гучніше волатимеш про себе завтра. Але хто почує тебе?..
Василь Ільницький, Ужгород
