Спокій і затишок колишніх імперій
Здається, існує певний особливий різновид спокою й умиротвореності, що панує в центрах колишніх імперій. Ще лише століття тому держави ці претендували на панування світом, а сьогодні залишилися маленькими карликами, яким колишня велич лише сниться. Спробуйте накласти сучасні Австрію, Нідерланди чи Португалію на карту України - вони займатимуть усього дві-три області. А колись же були світовими потугами!
Тож коріння цього патріархального, за сутністю майже пасторального спокою ‒ якраз у психологічному надламі, що стався з імперіями й націями після розпаду і втрати володінь. Пам'ятаю, що протягом перших відвідин Відня мене не покидало здивування: це величне й велике місто, справжній мегаполіс старої доби, зовсім не пасувало до маленької й нині неамбітної Австрії. За часів Австро-Угорщини Відень був столицею Центрально-Східної Європи, містом перетину культур і вавилонського скупчення різноманітного люду, а сьогодні це гарне місто, яке живе своїм повільним, розміреним життям. Сьогодні воно - як і вся Австрія ‒ одне з, нічого виняткового й особливого. Можливо, саме завдяки цьому у Відні так приємно, затишно і спокійно.
Схожа ситуація з Португалією, у минулому країною великих мореплавців і відкривачів, імперією, володіння якої сягали найнезвіданіших куточків світу. Коли плаваєш екскурсійним пароплавом Лісабонською затокою, бачиш величний пам'ятник першовідкривачам, які розширили кордони світу. А позбувшись півстоліття тому останніх колоній в Африці, Португалія залишилася малесенькою смужкою на карті, де співають тужливе фадо, а душу огортає сумне саудаде. Там тихо, повільно, смачно, кольорово і бідно ‒ тобто є все для простого і ‒ в імперіях якраз цього бракує ‒ довгого життя.
Нідерланди є однією з найбільш густонаселених країн світу. Можливо, саме тому там відчувається певна тіснота. На кожному кроці як не місто, то залізнична колія, як не фабрика, то впорядкований сад. На мініатюрній території цієї держави вже не залишилося місця для дрімучого лісу чи порослого чортополохом поля ‒ кожен сантиметр використовується, а землі весь час мало. Колись велика морська держава, світова потуга, нині Голандія залишена сама на себе, тут спокійно й тихо, ніхто нікуди не поспішає, а в маленьких містечках взагалі панує сонна атмосфера.
У всіх цих державах затишно й безпечно, а вулицями немов гуляє дух колишньої величі й сили. Спогаду їм достатньо, щоб сьогодні жити щасливим життям: нікого не займаючи, сподіваючись, що й інші не будуть тривожити їх. Дуже скоро, сподіваюся, до таких держав долучиться й Росія - після розпаду й краху імперського мислення. Лише тоді в нашій частині світу стане знову затишно й безпечно, а Росія й сама стане країною, де буде добре й довго житися її громадянам. І буде маленька Росія, зате з щасливим і нормальним народом. Шлях цей РФ розпочала сама, ступивши на дорогу імперської агресії. Тож процес запущено, й колись ця країна буде меншою, зате з нормальним і щасливим народом. Лише тоді й на нашій землі запанує спокій. Тож треба розуміти, що насправді видихнути з полегкістю ми зможемо не тоді, коли з'явиться стіна навколо терористичного Донбасу, а коли впаде останній мур Кремля.
