Сирійська Немезида
Світ завмер у напруженому очікуванні: чи буде американський удар по Башару Асаду, а якщо буде, то коли. Можливо, що від відплати за хімічну атаку в Думі нас відділяють лічені години. Більш імовірно, однак, що йдеться про кілька днів або навіть тижнів. Судячи з низки ознак, цього разу американці збираються всерйоз провчити Асада, і справа не обмежиться демонстративним ударом, як це було рік тому. А для серйозної атаки потрібні серйозні сили.
11 квітня на Близький Схід попрямувала авіаносна група на чолі з авіаносцем «Гаррі Трумен», що має 90 літаків. Вона повинна прибути у регіон на початку травня. Цей термін - крайній для початку американської операції відплати. Але вона може початися і значно раніше – тієї миті, коли до американського есмінця «Дональд Кук», що вже знаходиться біля берегів Сирії, додасться ще один американський есмінець «Портер», якому до Сирії йти ще кілька днів. Він нібито не зможе з'явитися там раніше 16 квітня. До «Кука» можуть приєднатися два британських есмінці, французький фрегат, а також американські та британські підводні човни, з яких теж можна запускати «томагавк», а також літаки з британських баз на Кіпрі і з численних американських баз у Східному Середземномор'ї і в районі Перської затоки. Вони можуть почати, а «Гаррі Трумен» до них приєднається. Тим більше що для його найбільш ефективного використання треба буде перше вибити сирійську ППО і авіацію, так само як і засоби протикорабельної оборони.
У «Дональда Кука» його 60 «томагавків» вистачило б тільки на демонстративний удар по одній із сирійських авіабаз, на кшталт того, який був завданий 7 квітня 2017 року по авіабазі Еш-Шайрат у відповідь на атаку хімічними отруйними речовинами в сирійському місті Хан-Шейхун . Той удар, як ми пам'ятаємо, анітрохи не підірвав здатність армії Асада здійснювати подальші наступальні дії і нові хімічні атаки. Тому зараз масштаб акції відплати буде значно збільшений.
Точних американських планів щодо Сирії ми, природно, не знаємо і дізнаємося про них тільки тоді, коли вони здійсняться. Серед можливих американських цілей називають два військові аеродроми, дослідний центр і підприємство, на якому, можливо, виробляється хімічна зброя. Але підозрюю, що американські амбіції сягнули значно далі. У Вашингтоні можуть розраховувати повністю знищити ППО і літаки Асада, а також основні пункти управління та постачання, так само як і склади. У число можливих об'єктів для ракетно-бомбових ударів можуть потрапити палаци Асада, будівлі Генштабу та Міністерства оборони, розвідки та інші військові об'єкти, перш за все ті, де перебувають іранські війська. Все залежить від того, у рамках якої стратегії буде проводитися акція відплати. Зрозуміло тільки одне: чим довше буде готуватися операція проти Асада, тим масштабнішою вона буде.
Із союзників же Америки поки у ній готові взяти участь тільки Англія і Франція. Очевидно, що раптовою в стратегічному плані американська операція не буде. І Асад, і Росія її очікують, і вживають своїх заходів. Тому йтиметься тільки про тактичну раптовість - часу завдання удару, його цілі та кількості використаних сил і засобів. Про це оголосять тільки тоді, коли перші бомби і ракети вже впадуть на сирійську землю. Поки ж Білий дім буде всіляко напускати туману щодо конкретних термінів, цілей і масштабу майбутньої операції, причому дезінформація може стосуватися і термінів прибуття у Східне Середземномор'я тих чи інших кораблів, так само як і тверджень, що рішення про проведення операції поки не ухвалене.
Шансів на те, що фактично оголошена Дональдом Трампом операція відплати буде скасована, вже практично немає. Для американського президента відмова від неї була б пов'язана з катастрофічною втратою престижу без будь-яких відчутних політичних вигод. Тим більше що жодного компромісу, що влаштовує всі сторони, в питанні про хімічну атаку в Думі навіть не проглядається. Росія і режим Асада перебувають у повній «несознанці», категорично заперечуючи факт використання хімічної зброї, хоча у світової спільноти, за винятком нечисленних російських союзників, на кшталт Ірану, Таджикистану або Венесуели, в цьому вже не залишилося сумнівів. Але Москві і Дамаску відступати нікуди. Не зізнаватися ж відверто у військових злочинах і порушенні власних міжнародних зобов'язань. І навіть вельми помірну американську резолюцію щодо хіматаки в Думі Росія заветувала в Раді Безпеки ООН. І тепер Москва скликає нове, відкрите засідання Радбезу щодо Сирії, очевидно, в суто пропагандистських цілях. А Вашингтон, напевно, влаштувало б тільки одне рішення, при якому операцію відплати можна було б скасувати. Це якби «здорові сили» сирійської армії скинули нинішнього сирійського президента і привели б Трампу «тварину Асада» рачки і на собачому повідку - для здачі в Гаазький трибунал. Але таке можна уявити собі хіба що в «чорній» комедії.
Американці якраз зробили витік, що вони мають у своєму розпорядженні аналізи крові і сечі людей, які проживали в районі хіматаки, і ці аналізи дали позитивний результат на хлор і зарин. А сприятливу позицію Туреччини Вашингтон розраховує отримати, нарешті запропонувавши їй американські системи ПРО «Петріот».
Схоже, і Москва, і Асад вже змирилися з майбутнім американським ударом. Тому російські кораблі спішно покинули Тартус, а літаки - Хмеймім. Асада ж і його найближче оточення іранці вивезли з Дамаска в невідомому напрямі, можливо - на територію Ірану. У Москві, схоже, починають усвідомлювати, що протиставити американським силам у Східному Середземномор'ї російській армії нічого, що збройні сили двох країн технологічно різняться на два покоління і що російська армія слабша за американську навіть більшою мірою, ніж Червона Армія була слабшою за вермахт у Другій світовій війні.
А тут ще майбутній державний секретар і нинішній шеф ЦРУ Майк Помпео абсолютно офіційно заявив на слуханнях у Сенаті з приводу свого нового призначення, що 7-8 лютого за Євфратом загинуло кілька сотень росіян. Причому американці чудово знають, що серед загиблих були не тільки вагнерівці - бійці елітної військової частини, замаскованої під приватну військову компанію, але і цілком собі регулярні бійці спецназу російського Міністерства оборони. А оприлюднили цю заяву, зроблену кілька тижнів тому, саме зараз тільки для того, щоб росіяни не піднімали галасу, якщо в разі придушення сирійською системи ППО буде вбито або поранено кілька російських військових радників. Мовляв, війна без втрат не буває, і раз ви мовчали щодо сотень загиблих вагнерівців, то нічого тепер обурюватися через двох-трьох убитих.
Якщо майбутня операція відплати призведе до знищення основ військової інфраструктури армії Сирії, США можуть висунути політичні вимоги, зокрема про негайний відхід Асада у відставку під гарантії безпеки і формування в Сирії перехідного уряду. Але тут усе залежатиме від позицій інших гравців, зокрема - від бажання і можливостей Туреччини грати окупаційну роль на значній частині сирійської території.
Борис СОКОЛОВ, професор, Москва
