Тривожні «дзвіночки»
Те, про що я хочу зараз говорити, нині періодично з’являється в коментарях на проукраїнських ресурсах та особистих сторінках в соціальних мережах. А саме – тривога за гуманітарну сферу рідної держави. Ця тривога щодень зростає, адже деякі радіостанції вже почали відверто ігнорувати законодавство про квоти україномовного продукту в ефірі. І це – факт. Свободою слова у нас буде «опікуватися» відомо хто… Закон про державну підтримку «Пласту» повернуто до Верховної Ради на доопрацювання… І це лишень за якийсь тиждень… Якщо «темп», а більше – ігнорування такого стану речей збережеться, всі інші «кроки» в цьому напрямку вже будуть сприйматися за належне. Народ по-троху звикатиме і до «Сватів», і до «Братів», і до Повалій, яка вже анонсує свій київський концерт у грудні 2019-го.
Ті, кого ця ситуація турбує, знаходяться або – в опозиції, або – в добровільному дисидентстві… Отже сконсолідованої групи, яка могли би зупинити негативний розвиток подій, немає. По мірі збільшення повзучого тиску на українське (по духу й суті) середовище, яке ще не встигло окріпнути, буде наростати тихий протест, який згодом може перерости в серйозне протистояння.
Як цьому зрадити? Бачу вихід у зустрічному русі: влада – патріотичний громадський сектор. З боку влади – варто пропонувати професійним патріотичним особистостям впливові (наголошую – впливові) посади в гуманітарному секторі; професійним патріотичним особистостям – відкинути амбіції, та демонстрування вірності різним політичним групам, а надати перевагу одній вірності – вірності служіння своїй Вітчизні та її стратегічним інтересам.
А про те, що від гуманітарної сфери залежить вектор розвитку держави, здається, вже знають всі. Особливо – наші вороги.
