У «Безсмертний полк» за шоколадки
Акцію «Безсмертного полку» знову збираються зробити центральною подією святкових урочистостей на честь дня Перемоги в Москві. Передбачається, що в ході візьмуть участь близько мільйона людей, щоб перевершити минулорічний показник у 850 тисяч. Для досягнення такої масовості доводиться, як і за радянських часів, робити участь у «Безсмертному полку» добровільно-примусовим. Сім десятикласників однієї зі шкіл підмосковного Корольова написали скаргу на примус до участі в акції «Безсмертного полку» 9 травня. Один із них заявив радіо «Свобода»: «Я вважаю це суто пропагандистською і політичною подією. Але, чесно кажучи, моя ініціатива цим зайнятися іде не від неприязні до акції, а від деяких переконань людської свободи». І відразу піддався тиску за місцем навчання. А ще ноу-хау корольовських адміністраторів полягає в тому, щоб привести школярів 9 травня на ходу «Безсмертного полку» під приводом військових зборів, а саму акцію розглядати як обов’язковий залік зі стройової підготовки. Думаю, цей почин із задоволенням підхоплять і чиновники з інших регіонів. Щоправда, школярі-протестанти заявили, що відмовляються проходити стройову підготовку або брати участь у будь-яких заходах 9 травня, оскільки це вихідний день. Але, боюся, вони так і залишилися в абсолютній меншості.
У Москві намагаються пояснити це надмірним завзяттям регіональних чиновників. Але Підмосков’ям такого роду методи не обмежуються. Хоча певна регіональна специфіка присутня. Наприклад, у Саратові роблять акцент не на батіг, а на пряник. Тут учасникам ходи обіцяють роздавати шоколадні ордена часів Великої Вітчизняної війни. Передбачається випустити шоколадні набори із цукерками у вигляді восьми орденів. Серед них — ордена Червоної Зірки, Олександра Невського, Бойового Червоного Прапора, Вітчизняної війни, а також орден Перемоги. Невідомо, чи входять у неназвані три ордени орден Леніна, Золота Зірка Героя Радянського Союзу й орден Суворова (а, може, вирішили солдатським орденом Слави діточок пригостити?). Ініціативу голови саратовського відділення «Боевого братства» Сергія Авезніязова було прийнято на «ура». Тільки запропонували класти в коробки ще й пам’ятки з інформацією про ордени — коли засновано той чи інший орден і за що ним нагороджували. Бо дітлахи шоколадні ордена з’їдять і в кращому разі тільки фантики залишаться. А з пам’яткою вони, дивись, ще й статут орденів вивчать.
Загалом, хочеш, закуси орденом Бойового Червоного Прапора, хочеш — орденом Вітчизняної війни, а якщо особливо пощастить, то можна буде спробувати вищий полководницький Орден Перемоги. Їх діди й прадіди за ці нагороди подвиги здійснювали і кров проливали, а внуки сьогодні отримають можливість з’їсти їх точні копії всього лишень за один прохід вулицями з портретами невідомо кого, але точно — не своїх родичів. У соцмережах обурюються: «Верх блюзнірства — запропонувати дітям з’їсти ордена, за які було пролито ріки крові, які з честю носили маршали Перемоги». Ну вже, наскільки з честю, це особливе питання. Адже саме маршали, нагороджені Орденом Перемоги, якраз і проливали ріки солдатської крові. Інші коментатори називають задум з орденами-шоколадками «перекосом у мізках». Ну, припустимо, перекосу в мізках тут не більше, ніж у всій акції «Безсмертного полку», коли сотні тисяч демонстрантів несуть плакати з портретами нібито своїх померлих предків. З європейською, та й зі східною меморіальної традицією це ніяк не узгоджується. За радянських часів на демонстраціях зазвичай несли портрети Леніна, що мало, за задумом організаторів, підкреслювати безсмертя його ідей, а також портрети цілком живих діючих членів Політбюро. Але ходити на публічний захід з великим портретом померлого батька, діда чи прадіда — це взагалі якесь стародавнє язичництво, що абсолютно суперечить християнській традиції (і це в умовах, коли в Росії православ’я фактично стало офіційною релігією). Для нормальної віруючої людини така демонстрація виглядає дико і по-блюзнірськи. Нема чого вже тут говорити про шоколадні ордени! Уявіть себе на центральній столичній площі з портретом померлого дідуся чи бабусі й у натовпі таких самих людей з портретами. Невже острах не візьме? А ось учасники «Безсмертного полку» все це сприймають спокійно. Ймовірно, їм все, що відбувається, до лампочки, зокрема й тому, що в більшості випадків вони несуть портрети зовсім чужих їм людей.
Звичайно, ніякі це не безглузді ініціативи місцевої влади, а виконання отриманих із центру рознарядок, скільки саме людей потрібно відправити 9 травня на Червону площу і на центральні площі інших міст. Швидше за все, ходу, як і раніше, на якийсь час очолить сам Верховний Головнокомандувач — президент Росії Володимир Путін. Тож захід готується за вищим розрядом, і тут не будеш комизитися. Якщо не забезпечиш необхідну явку, можна й без посади залишитися. Очевидно, «Безсмертний полк» дуже сподобався Верховному Головнокомандувачу, й тепер російська молодь буде влаштовувати за командою безглузді ходи з портретами аж до кінця путінського правління.
Але ж організатори «Безсмертного полку» в основу акції поклали цілком здоровий і шляхетний рух пошукових систем, члени якого займаються розкопками на полях битв Другої світової війни й прагнуть встановити особи загиблих і знайти їх живих родичів. Зрозуміло, спочатку пошуковики жодних демонстрацій не влаштовували, а досить тихо займалися своєю благородною справою. Але російській владі неодмінно потрібна була публічність, та така, що хоч в «Книгу рекордів Гіннеса» занось. В результаті благородна справа увічнення пам’яті полеглих перетворюється на безглузду ходу з портретами-плакатами. Потрібно показати всьому світові, що тоді, коли жалюгідні сотні, в кращому випадку — кілька тисяч учасників виходять на мітинги й демонстрації опозиції, мільйон люблячих владу громадян з великою радістю і натхненням виходить на акцію «Безсмертного полку» на головній площі країни. При цьому скромно замовчується, які бюджетні кошти і адміністративний ресурс використовуються для організації такої масштабної демонстрації всенародної лояльності.
