За прикладом розвитку Черкас
Про відновлення запобіжно-профілактичного характеру охорони здоров’я в Україні
Маючи багаторічний досвід роботи в галузі профілактичної медицини, можу з усією повнотою відповідальності стверджувати, що в нашій державі відбувся відхід від запобіжно-профілактичного принципу охорони здоров’я. Наукове обґрунтування провідної ролі санітарно-епідеміологічної служби як основи профілактичної медицини відходить в історію.
Зазначу, що така ж думка часто лунає в засобах масової інформації з вуст багатьох політиків, громадських діячів та пересічних громадян України. Адже вони розуміють, що майже сторічна історія Державної санітарно-епідеміологічної служби, як однієї з найдієвіших систем санітарно-епідеміологічного нагляду, довела свою ефективність у профілактиці як інфекційних, так і неінфекційних захворювань. Потужна школа гігієністів, епідеміологів, яка не мала аналогів у світі, напрацювала гігієнічні та протиепідемічні нормативи, які за багатьма показниками є одними з найоб’єктивніших.
ЛІКВІДАЦІЯ САНЕПІДСЛУЖБИ БУЛА ЗДІЙСНЕНА НА ДОГОДУ БІЗНЕСУ І НІЯК НЕ НА КОРИСТЬ СУСПІЛЬСТВА
Зрозуміло, що ліквідація санепідслужби була здійснена колишньою владою на догоду бізнесу і ніяк не на користь суспільства. Адже всім відомо, що в багатьох випадках особисті інтереси окремих можновладців стояли вище державних, а доволі часто було навіть важко відокремити владу від бізнесу. Тому й нанесено нищівного удару по профілактичній медицині.
Але ж ми, лікарі-гігієністи, часто є свідками того, що сьогодні на багатьох об’єктах промисловості, комунальної сфери, торгівлі, громадського харчування, виховання, навчання, відпочинку є небезпечні порушення санітарно-гігієнічних та протиепідемічних вимог, які не йдуть на користь здоров’ю. Всім достеменно відомо, що саме ці об’єкти формують санітарно-епідемічну ситуацію на тій чи іншій адміністративній території. А коли врахувати те, що ми знаходимося на порозі адміністративно-територіальної реформи — питання санітарного та епідемічного благополуччя на окремих територіях та об’єктах стануть ще більш гострими.
Тому видається надзвичайно важливим і нагально необхідним рішення Ради національної безпеки і оборони щодо відновлення в нашій країні санітарно-епідеміологічної служби. Адже достеменно відомо, що вона створювалася не заради посад для когось, як це часто траплялося останнім часом, а для боротьби з інфекційними хворобами та профілактики неінфекційних хвороб, тобто заради народного здоров’я. Доки громадяни нашої держави не будуть мати чисте повітря, якісні і безпечні продукти харчування та воду, не працюватимуть, навчатимуться, відпочиватимуть та оздоровлюватимуться в умовах, які відповідають санітарно-гігієнічним нормативам, досягти мети — збереження та покращення здоров’я населення — буде важко, а, швидше за все, неможливо. А як відомо, саме з цією метою створювалась і розвивалась санітарно-епідеміологічна служба.
ВВАЖАЮ НАДЗВИЧАЙНО ПРАВИЛЬНОЮ ДУМКУ НАУКОВЦІВ, ВИСЛОВЛЕНУ НА СТОРІНКАХ ПОВАЖНОГО «Дня»
Саме тому вважаю надзвичайно правильною думку науковців, висловлену на сторінках поважного «Дня», щодо відновлення у медичних вишах медико-профілактичних факультетів, які б, як і раніше, готували лікарів-гігієністів, епідеміологів, вірусологів, бактеріологів. Бо сьогодні виникла пандемія вірусної інфекції, і все суспільство відчуло дефіцит лікарів епідеміологів та вірусологів. А де гарантії, що ми в майбутньому застраховані від аварій техногенного характеру чи природних стихійних лих, які створюватимуть загрозу не тільки для здоров’я, а й для життя сучасної людини. І тоді конче потрібні будуть лікарі-гігієністи, які не менше потрібні вже сьогодні для організації і реалізації в межах законодавства першочергових заходів щодо профілактики професійних захворювань, масових неінфекційних захворювань (отруєнь), радіаційних уражень людей, запобігання шкідливому впливу на стан здоров’я і життя людини факторів середовища життєдіяльності. Лікарі-гігієністи необхідні сьогодні для аналізу причин і умов погіршення санітарної та епідемічної ситуації в населених пунктах, визначення ризиків для здоров’я населення, внесення комплексу заходів та пропозицій місцевим органам влади, керівникам підприємств, установ, організацій для їх реалізації з метою профілактики та покращення стану здоров’я населення. Адже ніхто інший, крім лікарів-профілактиків, цього не може зробити. Для цього необхідно мати спеціальні знання, які й давали саме медико-профілактичні факультети.
СЬОГОДНІ НАВІТЬ СУПЕРМАРКЕТИ ПОТРЕБУЮТЬ ЛІКАРІВ-ГІГІЄНІСТІВ
Адже сьогодні навіть супермаркети потребують лікарів-гігієністів, і до мене, як колишнього головного державного санітарного лікаря міста, не один раз звертались їх власники з проханням рекомендувати їм фахівця санітарно-гігієнічного профілю. Та де їх взяти, коли вже чотири роки таких фахівців, як суто окремий напрям, не готують у медичних закладах вищої освіти.
Дозволю з досвіду своєї роботи в санепідслужбі, якій присвятив тридцять два роки свого життя, навести кілька прикладів, як наша держава не один раз убезпечуючи, рятуючи здоров’я і життя наших громадян, використовувала такі необхідні знання та досвід лікарів-гігієністів, епідеміологів — і під час ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, наслідків стихійного лиха в західних областях держави, коли там за одну добу випадала місячна норма опадів, і в населених пунктах всі криниці та вигрібні ями з відходами життєдіяльності людини, купи тваринних відходів були залиті дощовими водами і була реальна загроза виникнення епідемічних спалахів багатьох захворювань.
Саме фахівці санепідслужби вахтовим методом направлялися в місця цих надзвичайних ситуацій і професійно виконували свою роботу з організації ліквідації їх наслідків, відновлюючи та забезпечуючи тим самим санітарне та епідемічне благополуччя. Чи, можливо, хтось вважає, що в ХХІ столітті наша держава застрахована від подібної агресії техногенного чи природного характеру? Мені здається, що пандемія коронавірусної інфекції яскраво довела, що ні! І буде важливо, якщо нинішня влада, яка прагне багато чого в державі змінити на краще, дослухається до думки авторитетних вчених, зробить належні висновки і ухвалить правильне рішення щодо відновлення повноцінних медико-профілактичних факультетів у медичних вишах.
ЗРУЙНОВАНО ВСЮ НАУКОВО ОБҐРУНТОВАНУ СИСТЕМУ СОЦІАЛЬНОГО РОЗВИТКУ І ЗАБУДОВИ НАСЕЛЕНИХ ПУНКТІВ
Наведу ще один приклад з досвіду роботи в санепідслужбі, який свідчить про важливість та необхідність буденної роботи лікарів гігієністів, які свого часу вели щоденний моніторинг санітарно-гігієнічної ситуації в кожному населеному пункті і в місті Черкаси, зокрема. Цього моніторингу не може здійснювати жодна служба, в тому числі новостворена Держпродспоживслужба.
Отже, Черкаський міський виконавчий комітет замовив проєктному інституту «ДІПРОМІСТО» розробити Генеральний план розвитку міста Черкаси. У фахівців проєктного інституту постало питання: яка ж санітарно-гігієнічна ситуація в нашому місті — для того щоб спроєктувати і викласти в Генеральному плані міста подальший його розвиток з врахуванням стану забруднення атмосферного повітря, шумових характеристик та електромагнітного навантаження в різних мікрорайонах міста, стану джерел водопостачання, стану водовідведення. Проєктний інститут зробив запит на адресу міської санепідстанції і отримав на кількох десятках сторінок всю необхідну інформацію, яка й була використана при розробц Генплану.
Враховуючи той факт, що генеральні плани міст та інших населених пунктів з певною періодичністю переглядаються і доопрацьовуються, а то й розробляються нові з врахуванням змін, які постійно відбуваються, виникає запитання — які вихідні дані будуть покладатися в основу їх розробки, коли цей моніторинг станом на сьогодні ніхто не проводить. На мій погляд, ліквідувавши санепідслужбу, було зруйновано й всю науково обґрунтовану систему соціального розвитку і забудови населених пунктів.
Не можна оминути один із багатьох напрямків роботи лікаря-гігієніста з гігієни праці. Адже науковцями напрацьовані гігієнічні нормативи умов праці в кожній галузі промисловості, сільського господарства, соціальній сфері тощо. Дехто читає ці рядки і дивується, а що ж там в соціальній сфері такого, що потрібна кваліфікація лікаря-гігієніста? А дотримання санітарно-гігієнічних нормативів в рентгенологічних, фізіотерапевтичних відділеннях лікувальних та оздоровчих закладів, операційних, маніпуляційних, клінічних та фармацевтичних лабораторіях тощо. І скрізь там необхідна пильна увага лікарів-спеціалістів з гігієни праці, щоб запобігти професійним захворюванням, викликаних дією тих чи інших шкідливих чинників.
А коли виникає підозра на професійне захворювання у працюючого, то без лікаря з гігієни праці встановити такий діагноз практично неможливо. В цій ситуації лікар-профпатолог завжди робив запит на санепідслужбу про складання санітарно-гігієнічної характеристики умов праці того працівника, якому встановлено той чи інший діагноз і є підозра, що це захворювання пов’язане з виконанням ним професійних обов’язків. І тоді знову брався за справу лікар-спеціаліст з гігієни праці, який володіє необхідними знаннями етіології, патогенезу та клінічних ознак того захворювання, яке запідозрили у працівника. Маючи ці необхідні знання та володіючи результатами лабораторних досліджень, які отримані під час атестації робочих місць працюючого, саме лікар-спеціаліст з гігієни праці складав санітарно-гігієнічну характеристику умов праці. І ніякий інший інспектор, нині діючої Державної служби з питань інспекції праці, не володіючи спеціальними фаховими знаннями, не зможе та й не повинен виконувати цю роботу.
НА ВЕТЕРИНАРНУ СЛУЖБУ СЬОГОДНІ ПОКЛАДЕНО НЕВЛАСТИВІ ЇЙ ФУНКЦІЇ
У зв’язку з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України №226 від 29.04.2015 року та вилученням з переліку галузей знань і спеціальностей базової спеціальності «Медико-профілактична справа», реально не здійснюється сьогодні підготовка й лікарів-гігієністів з гігієни дітей та підлітків та з гігієни харчування. Їх функції та повноваження сьогодні передані ветеринарним лікарям. На ветеринарну службу сьогодні покладено невластиві їй функції зі встановлення небезпечності харчової продукції для здоров’я людини, що завжди було виключно компетенцією медиків.
Так, передбачено, щоб встановити шкідливість харчового продукту, вивчається: можливий безпосередній короткотривалий чи довготривалий вплив продукту на здоров’я людини, яка його споживає, та на майбутні покоління; можливий накопичувальний ефект токсичності; особлива чутливість організму окремої категорії споживачів, якщо продукт призначений саме для цієї категорії.
Незрозуміло, яким чином, не маючи відповідної фахової підготовки, державний інспектор ветеринарної медицини визначає безпечність продукту, адже оцінка ризиків виникнення хвороб харчового походження, розслідування отруєнь та кишкових інфекцій з харчовим фактором передачі вимагають спеціальних медичних знань з етіології, клініки, діагностики інфекційних та неінфекційних захворювань людини, токсикології, бактеріології, вірусології.
Кінцевою метою контролю за якістю харчових продуктів є не якесь абстрактне забезпечення їх якості та безпеки, а насампеерд попередження захворювань харчового походження у людей. Тому саме лікарі-гігієністи з гігієни харчування, гігієни дітей та підлітків разом з лікарями епідеміологами повинні забезпечувати моніторинг, а за необхідності розробляти заходи з недопущення виникнення та поширення захворювань, пов’язаних із вживанням харчових продуктів. Виведення продуктів харчування із поля зору профілактичної медицини призведе до негативних наслідків, які ми маємо вже й станом на сьогодні. Адже такої кількості масових спалахів кишкових інфекцій та отруєнь, як це було в останні роки, раніше в Україні не було.
Тож хочеться сподіватися, що нинішня влада відновить і збереже основний запобіжно-профілактичний характер нашої медицини — відповідно до «Основ законодавства про охорону здоров’я». Це законодавче минуле, яке дивиться у сьогоднішній та завтрашній день.
Василь ЗАГОРОДНІЙ, завідувач кафедри Черкаського державного технологічного університету, кандидат медичних наук
