Загрози і... шанси для України
Із закінченням пандемії ситуація у світі буде нагадувати становище країн в 80-х роках
Усіх хвилює яким буде світ після пандемії коронавірусу. Але сьогодні поки йде ворожіння на кавовій гущі. Ніхто точно цього не знає. Ніхто навіть не знає, як саме пандемія буде переможена: якщо за допомогою ліків, то спікер конгресу США Ненсі Пелосі закликає Дональда Трампа не вживати ліки від COVID-19, значить у американців немає віри в ліки.
Якщо за допомогою вакцини, то кажуть, що вакцинb не буде винайдено ще принаймні рік, значить, багато людей не вірять у вакцину.
Якщо за допомогою карантину і самоізоляції, то це добровільне ув’язнення вже замучило більшість населення земної кулі і вже зараз від нього хочуть якнайшвидше позбутися, можливо, навіть наближаючи другу і третю хвилю пандемії.
Але світ не відмовляється від жодного шансу на перемогу, значить, у всього арсеналу противірусних засобів. Залишається питання: а яким же буде цей оновлений світ?
НОВИЙ СТАРИЙ СВІТ. ЯКИЙ?
Остання п’ятирічка в світі пов’язана з тим, що попередній устрій світу вичерпав свої ресурси. Багато напрямів — економіка, політика, охорона здоров’я, навіть філософія потребують змін для нових викликів. Однак яким буде світ після пандемії, можна відповісти лише в загальних рисах. Очевидно, що змінам будуть підвладні зовсім не всі характеристики. Якщо взяти економіку, то, як гадають учені, для подолання кризи потрібно не менше як три роки, але очевидно, що розвинені країни вийдуть з кризи швидше, бідні і відсталі — пізніше. Однак більшість країн, як очікується, скасують карантин уже цього літа, і тих, хто зробить це надто рано, восени може накрити друга хвиля. Економіки світу перебуватимуть під тиском безробіття та шукатимуть засоби розширення зайнятості та подолання бідності. В загальному балансі галузей частка матеріального виробництва буде зменшуватись, а частка гуманітарних послуг, цифрових систем і товарів, загалом науки, освіти та інтелектуальної праці буде збільшуватись.
Якщо взяти політику, то коронавірус уже вказав на ті уряди, які недостатньо і непрофесійно володіють ситуацією, тож так чи так вони будуть замінені. Разом з тим буде змінено і курс багатьох держав. Ті з них, хто побороли коронавірус з допомогою громад і демократичних заходів, візьмуть курс на розширення і зміцнення лібералізму. Держави, уряди яких вживали жорстких заходів, стануть більш авторитарними, використавши пандемію як першу сходинку до зміцнення диктатур.
Зміниться соціальна психологія населення, воно довго буде боятися різних хвороб і вірусів. Зміниться і практика, і наука медицини, як і Світова організація охорони здоров’я, вона буде пристосовуватись до нових викликів та запасати технічні засоби боротьби з пандеміями.
Зміниться культура народів. У літературі та мистецтві за кілька років буде осмислена ситуація з пандемією, з’являться твори з цеху фантастики про поборювання світових пандемій та про конспірологічні теорії щодо вірусів як зброї масового знищення та регулювання чисельності людства. З’явиться новий супермен, який буде захищений від вірусів і стане здійснювати подвиги в боротьбі з ними.
Чи зміниться кухня і меню народів світу після пандемії, можна відповісти досить точно: там, де хвороба не залежала від кухні, вона залишиться незмінною, але там, де кухня замішана в поширенні хвороби, — Китай і Східна Азія, де в кухні є м’ясо собак, змій та інших плазунів, вона зміниться.
Зміниться характер науки: в центрі досліджень стануть медицина, генетика, вірусологія, ветеринарія, демографія. Але головним підсумком виходу світу з пандемії стане новий баланс сил і нова картина світових відносин.
КРИЗА ЯК НОВА РУШІЙНА СИЛА ПРОГРЕСУ
Ясно, що зовнішність майбутнього світу формуватиметься під впливом не лише коронавірусу, підсумків пандемії, а й світовою кризою з цінами на нафту, кризою споживання, зростанням безробіття, кризою галузей економіки. Однак це не страшно. Багато аналітиків навіть стверджують, що якщо раніше локомотивами історії і прогресу були війни і революції, то тепер такими двигунами стають кризи, які викликають до життя нові дослідження учених, нові винаходи, відкриття. Після криз світ робить нові якісні стрибки в розвитку. Тобто в повній відповідності з циклами Кондратьєва кожна чергова криза буде народжувати нові рушійні сили розвитку. Так буде і цього разу. Кілька країн вийдуть з кризи сильнішими, але більшість будуть слабшими, ніж були до того, але світ загалом стане більш сильним і життєздатним.
Але яким же саме?
Щоб більш точно відповісти на таке питання, потрібно ставити його більш конкретно. Наприклад, чи буде світ після коронавірусу більш демократичним, ліберальним чи більш авторитарним? Але головне питання — чи буде світ багатополюсним, двополюсним чи, може, однополюсним?
Більшість аналітиків погоджуються з тим, що в ХХ столітті ми пережили епоху двополюсного світу, коли змагання двох систем було сконцентровано на спробі СРСР скласти конкуренцію США. Це вдалося лише в окремих галузях, але не вдалося в цілому, тому саме це наблизило кінець СРСР. З початком XXI століття ми живемо в однополюсному світі, в якому прогрес визначають економіка і політика США. Росія та Китай з різною часткою успіху намагаються наздоганяти їх. Як ця картина зміниться невдовзі?
Немає сумніву, що сьогодні в світі переважають такі тенденції. Наприклад, колишній глава Зовнішньої розвідки України доктор воєнних наук Віктор Гвоздь у інтерв’ю бакинському сайту «Нова епоха» заявив, що США складно пережили кризу, але через сильну економіку і демократичне правління їхні позиції залишаться непорушними, і країна залишиться на першому місці за впливовістю в світі. Річ у тім, що сильна американська економіка сьогодні легко утримує понад 30 млн безробітних, її споживання практично не зазнало кризи, американці легко створять нові робочі місця замість втрачених.
У той самий час потуги Росії скласти противагу і глобальну конкуренцію США не можуть виправдатися. Можновладці Росії в останні два десятиліття замість реформування економіки необачно вклали левову частку ресурсів у ріст озброєння, але, крім «мультиків Путіна», нічого не отримали. Крім того, поклавши на свої плечі Крим, Донбас, Сирію та низку інших невиправданих затрат, Росія виявилась приреченою на консервацію та відставання.
Порівняно зі США слабшають позиції Європейського Союзу, який залишається роздрібненим, з орбіти якого Росії вдалося вибити Британію, і в силу цього Європі складно конкурувати з США і... Китаєм.
І ось несподіванка — реальну конкуренцію США в майбутньому столітті складе саме Китай, який зумів порівняно легко перемогти пандемію і зараз долає наслідки кризи.
СВІТУ ДОВЕДЕТЬСЯ ПРИЗВИЧАЮВАТИСЯ ДО ГЕГЕМОНІЇ КИТАЮ
Отже, в світі маємо зовсім нову і невідому досі картину. Світ XXI століття — це світ при гегемонії США і Китаю. І це — трагедія для Росії. По-перше, Росія дуже погано переживала пандемію, при цьому спроби Кремля створити видимість успішної боротьби були багато разів спростовані свідченнями фальсифікації, по-друге, її авторитарний стиль управління залишається неефективним і дуже витратним, а конкуренція особисто Путіна в галузі озброєнь створює тільки видимість переваги для внутрішньої авдиторії.
На відміну від Кремля США мають весь набір значно ефективніших засобів проти «мультиків Путіна», але розсудливо мовчить про це. Росія ж просто марно витрачає свої і без того мізерні ресурси на озброєння, що рівнозначно тому, якби вона просто закопувала гроші і матеріали в землю. Вийшовши з пандемії, світ буде змагатися зовсім не в галузі озброєнь, як думає Путін, а в галузі високих технологій, роботизації, нових матеріалів, науки і космосу. В усіх цих галузях Москва сильно відстала, вона вже не може наздогнати такі передові країни, як США, Японія, Південна Корея, Німеччина, Франція, Велика Британія, і Китай також. Головне — всі ці країни вже перейшли до інтенсивних форм розвитку, Росія ж все ще залишається на екстенсивному шляху організації економіки. В наступному періоді, як видно на досвіді нафтового ринку, експорт ресурсів ставатиме дедалі дешевшим, світові ціни диктувати буде вже не Росія, а це значить, що вона буде відставати все більше. Подолати цей перехідний якісний бар’єр вона зможе не швидко, бо для цього потрібні нові люди і нові технології. Здійснити цей перехід Росії заважає катастрофічне відставання якості політики, управління, відсутність у влади кадрів з мисленням і кваліфікацією XXI століття.
При цьому надія Кремля на залучення на свій бік Китаю проти США і поєднання зусиль у протистоянні Америці вже зараз руйнуються. По-перше, Китай в змозі і сам скласти конкуренцію США і допомоги Росії він не потребує. Понад те, Китай дедалі більше сприймає Росію як конкурента, він успішно протистоїть Росії в своєму регіоні. Наприклад, Пекін успішно витісняє Росію з Центральної Азії, здійснює експансію на Сибірські і Далекосхідні регіони Росії. Китай вже має другу в світі економіку, яка в кілька разів перевищує можливості російської. Ба більше, в Росії в цьому технологічному змаганні немає шансів вийти навіть на третє місце.
На третє місце після завершення пандемії претендує об’єднана Європа, яка, однак, в осяжному майбутньому не зможе скласти конкуренцію ні США, ні Китаю. Насамперед тому, що Росії шляхом кількох спецоперацій і гібридних воєн — британський брекзіт, ініціація потоків біженців, торгові війни, підкуп політичних активістів — вдалося розколоти єдність європейських країн, що значно послабило Євросоюз. Разом з тим, прагнення країн Європи до єдності після виходу з пандемії буде домінуючим чинником європейської політики, і вони знайдуть і новий шлях до об’єднання і його нові форми, здатні протистояти підступам Кремля.
ПЕРСПЕКТИВИ ДЛЯ УКРАЇНИ, ШАНСИ ДЛЯ КРИМУ
Хоч як дивно, але для України і для її зусиль щодо повернення Криму і Донбасу це сприятлива ситуація. Із закінченням пандемії ситуація в світі буде нагадувати становище країн у 80-х роках після виходу світу зі стану холодної війни. Настане час перебудови-2. Але Україна вийде з кризи легше від інших країн, бо матиме значну підтримку світу. Позитивний імідж демократії в світі зміцниться, і вона стане більш ефективною. Авторитарний режим Росії уже показав свою неспроможність. Приваблива роль Європи посилиться, євроскептики будуть посоромлені, а їхня кількість, і можливості будуть зведені до мінімуму. Процеси євроінтеграції та вступу України в НАТО прискоряться і закінчаться посиленням співпраці, а потім вступом в ці структури, що буде гарантувати Україні дійсну цілісність і незалежність. Загалом час для нас не буде легким, але Україна стане, нарешті, справді привабливим регіоном для інвестицій, а для цього зусиллями світової спільноти посягання Росії на Україну будуть відкинуті, і Росія, нарешті, стане на стежку демілітаризації, як і СССР у 80-х роках. Російські війська залишать Крим і Донбас, будуть виведені з Білорусі. Чорноморський флот назавжди покине Севастополь. Колись ще Володимир Познер сказав, що втрата земель Росією почнеться з Криму.
Росія змушена буде повернути й інші захоплені силою регіони, як Калінінград, Курильські острови, Південна Осетія, Абхазія. Припиняться криваві конфлікти в гарячих точках не лише України, а й Грузії, Вірменії та Азербайджану, Молдови. Це не одночасно, і не так швидко, але це тенденція післякоронавірусного світу. Росія перейде до реальної федералізації, через що може втратити низку регіонів, як Чечня і інші Кавказькі республіки, Татарстан, але на цьому етапі повного розпаду імперії ще може не відбутися, росіянам доведеться пережити ще одну реінкарнацію.
