Знайомство з «Днем» дає підстави оптимістичніше дивитися на українську журналістику в цілому
На відміну від більшості колег з Літньої школи, до цього часу мені доводилося зустрічатися з журналістикою здебільшого як споживачу та кілька разів — у ролі учасника подій, що згодом стали предметом публікацій. Саме тому знайомство з «внутрішньою кухнею» газети було для мене особливо пізнавальним. Завдяки небайдужості редакторів «Дня» вдалося дізнатися багато нового про особливості роботи з журналістськими текстами.
Зазначу, що перед тим як надіслати заявку на участь у Літній школі, я переглянув кілька аналогічних пропозицій. Усі вони передбачали конкретні фінансові умови. Чудово, що «День» вирішив піти всупереч властивій нашому часу тенденції комерціалізації освіти.
Сподобалося, що куратори не обмежували нас у виборі тем. Завдяки цьому вдалося спробувати себе в різних рубриках, опрацювати ті питання, до яких був щирий інтерес. Приємно, що деякі з написаних матеріалів, як мені здається, привернули увагу до важливих явищ, які раніше здебільшого залишалися поза увагою преси. Слід визнати, що усвідомлення можливості поширювати власні погляди та вподобання на широку аудиторію захоплює й п’янить. Це вкотре наштовхує на думку про те, наскільки ретельно та виважено повинен ставитися журналіст до формування власної позиції.
Ще одна унікальна можливість, яку подарувала Літня школа, — спілкування з молоддю з різних куточків України. Окрім приємності самого процесу, цей досвід дозволив трошки краще зрозуміти українське суспільство.
Знайомство з «Днем» дає підстави дещо оптимістичніше дивитися на українську журналістику в цілому. Відверто кажучи, ніколи раніше не розглядав роботу як сферу для самореалізації. Тепер я розумію, що це можливо. Сподіваюся на подальшу плідну співпрацю з цим виданням.
