З обвинувачів - у захисники

Престиж професії адвоката зростає день у день. На жаль, за твердженнями самих адвокатів, рівень професіоналізму української адвокатури різко знизився. Про свої проблеми розповідає Тетяна Варфоломєєва, адвокат, віце-президент Спілки адвокатів України:

- З 1992 року кількість адвокатів збільшилася більш, ніж удвічі. За цей час в адвокатуру прийшли як дуже хороші фахівці, так і непідготовані до адвокатської професії. Це ми бачимо і з дисциплінарних справ, і з відгуків адвокатів старої школи, що знають, якою, з професійної точки зору, була адвокатура до 1992 року. Чому це відбувається? Раніше в адвокатурі було стажування. Новачка "прикріпляли" до високопрофесійного адвоката, і той його скрізь брав із собою - в суд, прокуратуру тощо. Сьогодні цього немає. І якщо у великих містах є конкуренція, доступ до сучасної інформації, знань, то у райцентрах...

- Які нові критерії при атестації адвокатів повинні передбачатися? Адже якщо в адвокатуру приходить вчорашній суддя, міліціонер, складання іспитів не досить. Треба змінити психологію, щоб людина від звинувачення перейшла до захисту.

- Велика частина "нових" адвокатів, які прийшли до нас, так і не стали адвокатами за переконанням. У суддів - інша спрямованість. А у колишніх працівників правоохоронних органів, що гріха таїти, весь досвід - звинувачувальний ухил. Заарештувати, допитати, посадити й, можливо, застосувати незаконні методи слідства, аж до насильства. Адже ми знаємо, це - є. Мені здається, що ці люди не йдуть в адвокатуру заради захисту прав людини. Цю професію вони бачать як інструмент збагачення. У душі вони так і залишаються "обвинувачами" й приходять сюди "вирішувати питання", як тепер кажуть.

Гірше за все, що саме такі адвокати сьогодні в ціні. Мені колеги розповідали, що ці "нові" прямо з ранку, як на роботу, знову йдуть до правоохоронних органів і там чекають на клієнтів. І до них шикуються черги. Адже вони ж учора там працювали, всіх знають. Слідчі часто орієнтуються, до якого адвоката йти, натякаючи на можливість якихось потурань. Подібне - неприпустимо.

В деяких країнах законодавство забороняє протягом кількох років працювати адвокатом у тих регіонах, де людина була прокурором або суддею. А також, якщо чоловік і дружина (адвокат-суддя) працюють в одному районі. На рівні етичного кодексу нам теж слід було б ці моменти передбачити. Адже люди шукають найменшу лазівку й ідуть до тих адвокатів, котрі, на їхню думку, мають додаткові, хоча й сумнівні з точки зору законності, переваги.

- Чи передбачаєте ви ввести і моральний критерій при атестації адвокатів?

- Цей важливий критерій ще не передбачено. Яким моральним принципам повинна відповідати людина, котра йде в адвокатуру? Адже не є таємницею, що п'яниця, котрого вигнали вчора з правоохоронних органів, отримує свідоцтво на заняття адвокатською діяльністю без будь-яких обмежень. А що, нам чистота професії не потрібна?

- Є ще одна проблема - відсутність єдиного реєстру адвокатів. З'явилося багато випадків підробки свідоцтв адвокатів.

- Зробити це нічого не варто, свідоцтва ніяк не захищені. Й хоча текст однаковий, зроблені вони по-різному. А перевірити справжність свідоцтв суддя, наприклад, не може.

Є випадки, коли судді й прокурори отримують свідоцтва адвоката "на чорний день". За законом, отримавши таке свідоцтво, вони мають піти з посади, але не роблять цього. За даними, що є у СА, деякі державні службовці високого рангу також мають свідоцтва адвокатів, що незаконно.

У зв'язку з цим слід розширити повноваження Вищої кваліфікаційної комісії адвокатів при Кабінеті міністрів. Вона повинна мати право перевірити всю роботу адвоката, на котрого надходять скарги. Потрібно перевірити, наскільки обгрунтовано в кваліфікаційно-дисциплінарних комісіях видавалися свідоцтва. Потрібно переглянути й порядок видачі свідоцтв. Адже зараз скласти іспит може кожний, не допустити до нього - не можна. Але людина складає іспити, а свідоцтва не отримує, присягу не приймає. І продовжує працювати суддею, прокурором, адже він ще - не адвокат. Він може і через десять років отримати свідоцтво. Адже результати іспиту не анулюються. З іншого боку, цей слідчий, суддя, прокурор знає: я до адвокатської практики повернуся. І вже виникають неформальні стосунки. Всі, начебто, знають, що судді мають свідоцтва, але для певної мети мовчать про це "мале" порушення. Такого бути не повинно.

- Тільки через шість років після ухвалення закону про адвокатську діяльність, знову заговорили про необхідність змін. Невже до цього закон не давав "збоїв"?

- Необхідність внесення змін і доповнень виникла відразу ж. Адже все законодавство пішло вперед. Викликає здивування той факт, що за весь термін роботи парламент так нічого й не зробив у питанні реформування адвокатури. За умов нашого, м'яко кажучи, непростого життя професійна адвокатська допомога потрібна громадянам як ніколи. Передусім, необхідно створити єдине професійне об'єднання. Ми його назвали Національною палатою. Адже, крім скасування страти, в Рекомендаціях Ради Європи є й цей пункт. Років зо три тому була ще ейфорія від несподіваної свободи: ніхто не контролює, Мінюст не тисне, партійні структури відсутні. Зараз про необхідність створення єдиного органу для поліпшення й одноманітності у виконанні професійних обов'язків кажуть вже самі адвокати.