Чи врятують комуністи Крим від третього пришестя Франчука

Неабиякий резонанс у Криму викликала публікація "Дня" 21 квітня "Чого хотів Президент від комуніста Леоніда Грача". У статті розглянуто версії, в основі яких - факт зустрічі Леоніда Кучми з лідером Компартії Криму.

Не виключався варіант, за яким, розраховуючи на авторитет Леоніда Грача в комуністичних лавах і його розбіжності з лідером КПУ Петром Симоненком, Президент намагається здійснити "гешефт": допомагаючи лідеру кримських комуністів стати спікером ВР автономії, він заручається його підтримкою щодо впливу на комуністів у виборах "потрібного" українського спікера. Доказом такого розкладу може бути та обставина, що, всупереч очікуванням і обіцянкам, Пленум ЦК КПУ в суботу навіть не розглядав можливі кандидатури на пост голови парламенту, залишивши цю справу на "потім" - тобто на період перед початком сесії ВР, але після початку сесії кримської ВР (28 квітня).

Деякі політики та спостерігачі в Криму визнали цю гру великою аферою, яку готують для Леоніда Грача й комуністів-депутатів (їх 35 із зареєстрованих 93). Логіка міркувань така: важко повірити у "змову" Леоніда Кучми з лідером Компартії Криму за спиною Анатолія Франчука. Леонід Грач однозначно заявив, що, ставши головою кримської ВР, він не допустить його третього пришестя у прем'єрське крісло. Проте це не означає, що Президент, коли й вітає таку позицію, готовий "здати" кримське господарство в чужі руки. Лише обрання "кишенькового" спікера, через якого можна буде сформувати "кишеньковий" уряд, дозволить Франчуку, якщо таки доведеться, спокійно податись депутатом у Київ, довіривши найгостріші питання приватизації курортного комплексу надійним людям. Тут, вважають у Криму, інтереси автономного прем'єра та Президента цілком збігаються.

А коли так, то подвоєна, потроєна енергія, з якою Франчук бореться нині проти Грача й за старого-нового спікера Гриценка, не може, на думку кримських спостерігачів, не знайти відгуку в душі глави держави. Тим паче, що помічник Президента пан Волков, який "постояв" разом із Гриценком у партійному списку НЕПу й разом із ним відчутно програв за діяльною допомогою НДП, не може бути стороннім спостерігачем, і просто зобов'язаний підтримати товариша по блоку і нещастям. Особливо тому, що з інтересами НДП це не збігається...

То навіщо ж Президент розпочав таку ризиковану гру з комуністом Грачом? Аналітики Криму вважають, що ризику - нуль цілих, нуль десятих. Єдиний варіант, за якого комуністи у кримській ВР, котрим бракує "лівих" голосів для обрання свого лідера спікером, можуть заблокувати розвиток ситуації за схемою Гриценко-Франчук - це відмова від реєстрації та зрив сесії. Інакше кажучи, лише ціною жертви вони можуть урятувати Крим від третього пришестя Франчука. Бо 35 - 38 "лівих" голосів потрібні тільки для кворуму у дві третини, аби відкрити сесію. А далі, за місцевим регламентом, усі питання може вирішувати проста більшість. Немає сесії - немає рішень.

Однак, щоб не допустити такого демаршу комуністів у автономній ВР, Президент, можливо, обнадіяв певною мірою Леоніда Грача, котрий, розраховуючи на цю підтримку, може впійматися на гачок. Утім, ця версія, маючи, як і решта, право на життя, будується переважно на кримських відчуттях того, як тісно зв'язаний Анатолій Романович із Леонідом Даниловичем, і на тому, що важко, як правило, відділити блеф від реальності. Позаяк кількість фантазійних потоків, що йдуть від кримського прем'єра, так чи інакше, свідчить практика, переходить у якість президентських рішень...