У Музеї волинської ікони показали колекцію хрестів із запасників

Востаннє у такій кількості хрести із фондів Волинського краєзнавчого музею виставляли ще у 2008 році. З того часу експозиційних площ не побільшало, свої зміни зробив і карантин через коронавірус. Багато часу Музей волинської ікони працював або в обмежених часових рамках, або взагалі не працював. Та інтерес до сакрального мистецтва не меншає, сюди прибувають відвідувачі з різних куточків України та сусідніх країн. І виставковий проєкт «Образ хреста у сакральному мистецтві Волині» також зібрав чимало глядачів. Його куратори - старші наукові співробітниці Музею волинської ікони Людмила Карпюк та Ірина Москалюк.
Людмила Карпюк, яка і провела першу екскурсію, розказує, що найперше хотіли показати не лише сакральну цінність хрестів, а й їхню мистецьку цінність. Бо роботи на виставці представлені різного часу виготовлення - XII–XIX століть, і різного призначення. Людині, котра навіть відвідує храм, не завжди відомо, які бувають хрести. Серед цікавих експонатів Людмила Карпюк називає ручні, процесійні, напрестольні, настінні, надвратні і надбанні хрести й їхні зображення на предметах літургійного вжитку: іконах «Розп'яття», церковному начинні, облаченні священнослужителів. Хрести - різних форм, технік, матеріалів (дерево, метал, тканина). Історично першими взірцями приналежності до християнської церкви у культурі Київської Русі були хрести - енколпіони, на виставці експонуються взірці ХІІ–ХІІІ століть.
Презентуються ікони XVII-ХІХ століть української традиції, хатні ікони з врізними хрестами та колекція старообрядницької міднолитої пластики кінця XVIII – XIX століть. Поруч із ними представлені монументальні вівтарні процесійні хрести з різьбленим та живописним зображеннями розіп’ятого Спасителя. Роздивляєшся цю виставку, і знову й знову захоплюєшся неперевершеними творіннями людських рук, талановитими майстрами, які творили на Волині зокрема, і всі ці речі ж врятовані свого часу музейними працівниками. А не були вивезені, не зникли в часі…
Наталія МАЛІМОН, «День», Луцьк