У Вінниці презентували експозицію на честь кіборга Сергія Зулінського
Світлини, особисті речі, документи, вирізки з газет та нагороди – все це передали Вінницькому обласному краєзнавчому музеї рідні та близькі кіборга Сергія Зулінського. Виставку на його честь презентували до Дня Збройних сил України. Експозицію розмістили на чотирьох стендах у хронологічній послідовності – від дитячих фотографій до нагород. На відкриття виставки батьки Сергія принесли найдорожчі його відзнаки свого сина – орден «За мужність» III ступеня (посмертно) та нагрудним знаком «За оборону Донецького аеропорту» (також посмертно).
«Дуже добре пам’ятаю той день, коли Сергію прийшла повістка. Тоді на війні було пекло, щодня загиблі. Плакала, просила не йти, молода дружина, дитина маленька, а він мені «Мамо, як я можу не піти?!», – ділиться спогади мати загиблого Галина Зулінська. – Він вже мав військову підготовку, строкову службу проходив у аеромобільних військах. Тому спершу поїхав на навчання у Житомир, а потім на передову. Служив командиром 81-го відділення окремого батальйону 95 аеромобільної бригади. Восени вони заступили на позиції в районі Донецького аеропорту. Тоді не було ні сну, ні спокою – увесь час в новинах і лише чекали дзвінка від сина, щоб він сказав, що все нормально. На новий рік був вдома. Ділився планами на майбутнє. Поїхав знову і дзвонив щодня, казав: «Я живий, не переживай». Останній дзвінок був 19 січня 2015 року. Більше на зв’язок мій син не виходив»...
То був останній бій за Донецький аеропорт. Екіпаж, у складі якого були вінницькі хлопці – 28-річний Сергій Зулінський, 30-річний Леонід Шевчук та 33-річний Дмитро Франишин, (їх у бригаді називали «вінницьким кістяком»), виїхав на летовище. Вони планували забрати поранених бійців. Через густий туман та відсутність належного зв’язку БМП потрапила під шквальний обстріл бойовиків. Терористи влучили прямісінько у скроню водію машини, на якій хлопці виконували завдання. Боєць, який був за кермом, упав на важелі, внаслідок чого БМП врізалася в будівельні конструкції аеропорту і вибухнула. Шестеро членів екіпажу загинули на місці, решта почала десантуватися, але бойовики відкрили вогонь на ураження, на знищення. У засідці загинули всі.
«Я чекала на дзвінок до ночі – не дочекалася й зателефонувала сама, а у відповідь почула голос з російським акцентом: «Он больше не вернется», – каже дружина Сергія Катерина. – Але я до останнього не вірила, що чоловіка більше немає. Разом з волонтерами шукала його, адже тіла знайдено не було. Хлопці вважалися зниклими безвісти. Наприкінці березня надійшла звістка з Дніпропетровського моргу і земля з-під ніг пішла. Тіло ідентифікували за ДНК».
У квітня 2015 року Сергія Зулінського, Леоніда Шевчук та Дмитра Франишина поховали з усіма військовими почестями. Могили кіборгів на Алеї Слави Центрального кладовища у Вінниці. У червні того ж року на багатоповерхівці, у якій проживав Сергій Зулінський, відкрили пам’ятну дошку. Восени на будівлі Вінницького гуманітарно-естетичного коледжу № 29, в якому він навчався кіборг, встановили меморіальну дошку. 25 грудня 2015 року рішенням Вінницької міської ради вул. Тарногородського перейменовали на вулицю Сергія Зулінського.
Його короткий життєвий шлях представлений у новій експозиції. Переглянути її можна в експозиційній залі №16, що на другому поверсі краєзнавчого музею. Саме там розміщені експонати, присвячені сучасній історії, зокрема й вінничанам, які захищали та захищають Україну від російської агресії. На стендах розміщені фотографії, зброя, амуніція, особисті речі бійців, прапори, листи і малюнки, які вони отримували, бувши на Сході. Можна побачити навіть смартфон, який «зловив» кулю, і таким чином вона не влучила у бійця, який, зі слів працівників музею, і досі боронить усіх нас.
Усі ці експонати згодом перевезуть у «Музей мужності», який планують відкрити у Вінниці. Він, як писав «День», об’єднає під одним дахом тематичні експозиції про вінничан, які брали участь у бойових діях в Афганістані, ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, Революції Гідності та бойових діях на сході України.
Олеся ШУТКЕВИЧ, Вінниця
