«Наші»

Найближчої суботи, 19 лютого, на каналі «Інтер» стартує новий проект власного виробництва каналу — «Наші». Ведучі проекту Ганна Єлісєєва та Ярослав Лодигін побували вже у восьми країнах світу (й іще стільки ж чекають на них), де поспілкувалися з українцями, які з тих чи інших причин живуть за кордоном. І, як виявляється, ми дуже мало знаємо (та й майже не цікавимося), як живуть наші співвітчизники в усьому світі.

«Наші» — проект легкий у поданні, але ідейно непростий. За межами України живе 20 мільйонів українців. Багато з них унікальні люди з дивними долями — найкращий нейрохірург Латинської Америки, знаменитий піаніст в Італії, авіаконструктор в ПАР, балерина в ОАЕ. Долі цих людей настільки незвичайні, що про них просто варто розповісти. В українському інформаційному просторі бракує справжньої інформації про світ — про життя, традиції, побут, культуру. Інколи здається, що залізна завіса ще не впала», — вважає один з авторів проекту Наталія Гуменюк.

Детальніше про проект і про те, як народилася його ідея в коментарі «Дню» розповіла ведуча Ганна ЄЛІСЄЄВА:

— Усе почалося з того, що в літаку я познайомилася з емігранткою з України, яка поверталася додому до Аргентини. Її історія мене так здивувала й уразила, що я подумала: «Цікаво було б зробити проект про їхнє життя — як вони влаштовуються, який спосіб життя ведуть, якою мовою починають думати, якими виявляються ті країни, які спочатку здаються їм настільки прекрасними». Про цю ідею я розповіла журналістові-міжнародникові Наташі Гуменюк. Вона зацікавилася, й ми разом почали працювати над проектом. У процесі роботи у нас остаточно сформувалася ідея проекту — ми хочемо показати глядачеві величезний світ, у різних куточках якого живуть близько 20 мільйонів українців — а це майже пів-України. Ким вони почуваються в цьому світі, як вони змінюються на своїй новій Батьківщині й що привносять свого, українського. Це не лише розповідь про їхню історію, але це ще й інсайдерський погляд на невідомі нам сторони життя чужої країни. Також ми поставили собі ще одне завдання — знайти відповіді на запитання, що об’єднує українців, чи зберігається українська традиція, якийсь особливий український характер, український погляд на світ? І після того як ми побували у восьми країнах, можу сказати, що щось спільне, десь може навіть і незрозуміле, дійсно є. По-перше, коли українці виїжджають за кордон, усі починають думати про мову — дуже багато людей, які, наприклад, в Україні не розмовляли українською, тут починають. Звісно, люди починають дивитися новини, стежити за політикою. Для себе ми зробили безліч відкриттів під час роботи над проектом. По-перше, українці реально живуть у всьому світі. У 1990-х виїхало дуже багато інтелектуалів, людей середнього віку, активних, саме такий, які б могли поставити нашу країну на ноги. І дуже хочеться, щоб ці люди потихеньку поверталися. Також ми усвідомили, що для українців за кордоном характерне поняття батьківщини, земляцтва. Може, навіть більше, ніж усередині країни. В Аргентині ми зустрілися з емігрантами в декількох поколіннях, але вони зберегли мову й розмовляють українською краще, ніж люди в Україні. Ці люди, які народилися вже в Аргентині, читають українські книжки й дивляться українське кіно. Українці, які живуть за кордоном, цікаві світу — мі зустріли відомого піаніста в Італії, художницю в Норвегії, чиї виставки відкриваються в Нью-Йорку — і хочеться, щоб Україна також цікавилася цими людьми. Зараз ми їдемо до Еміратів, аби ближче познайомиться з дівчинкою з України, яка там відкрила першу балетну школу. Коли ми запитуємо своїх героїв, що змінилося в їхньому характері, способі буття, всі без винятку відповідають, що стали спокійнішими, почали більше радіти життю, але потім самі ж дивуються: адже можна й в Україні бути спокійнішими, ввічливішими з людьми, адже це залежить не від місця, а від кожного з нас.