Без плати за страх

Фішка нинішнього сезону — сланцевий газ — уже розробляється в США й Канаді промисловим способом. Зокрема, в США, за словами відомого енергетичного експерта Олександра Тодійчука, завдяки цьому виду палива задовольняється близько 50% потреби. Причому його собівартість останнім часом знизилася до $80—90 за тисячу кубометрів, що можна порівняти з нинішньою ціною на природний газ, видобутий в Україні. Сланцевий газ впливає не лише на світовий спотовий ринок, але навіть і на ціни такого монополіста, як російський «Газпром», який змушений їх переглядати в бік зниження. Тодійчук вважає, що пікові ціни на газ, які існували в світі до початку кризи, визначалися значною мірою «платою за страх», викликаною дефіцитом газу на світовому ринку. Саме це, за словами експерта, визначило появу в формулі газових контрактів, підписаних як урядом Юлії Тимошенко, так і нинішнім урядом, базової цифри $450 за тисячу кубометрів.

Тепер, завдяки використанню сланцевого газу в США, цей страх удалося дещо пригамувати. Спотова ціна впала вдвічі. Але чи досить цього, щоб розгорнути розвідку та видобуток сланцевого газу в Україні? Тодійчук наразі не робить ставку на сланцевий газ, а виділяє такий наш резерв, як біогаз, який виготовляється з різних відходів. За даними експерта, Україна за п’ять-сім років могла б позбутися зовнішньої газової залежності й стати за цим показником повністю самодостатньою державою. А якщо ще задіяти невикористані запаси морського шельфу, то років за десять можна було б увійти і в число експортерів газу. Мріяти, як кажуть, не шкідливо...

У тому числі й про сланцевий газ. Скільки його в нас — точно ніхто не знає. Його запаси за різними оцінками, як сказав колишній уповноважений Президента країни з міжнародних енергетичних питань Богдан Соколовський, коливаються від двух до 32 трильйонів кубометрів. Він наводить як приклад сусідню Польщу, де останнім часом провели дослідження й визначили рівень розвіданих запасів у 1,3 трильйона кубометрів і вже почали видавати ліцензії на розвідку та розробку родовищ.

Втім, польський підхід насправді можна було б назвати лише стримано оптимістичним. Проблема в економіці. Одна неглибока газова свердловина для підтвердження запасів, а їх потрібно бурити тисячі й тисячі, за даними Соколовського, коштує приблизно $6-7 мільйонів. Собівартість польського сланцевого газу, як повідомив перший секретар економічного відділу амбасади республіки Польща Аркадьюш Сарна, через геологічні умови істотно вища, аніж у США, і, за розрахунковими даними, становитиме не нижче $150.

Соколовський вважає, що сланцевому газу ніколи не витіснити класичний газ. Але причину цього експерт бачить не лише в економіці, але ще й у могутньому лоббі на чолі з «Газпромом», а також його агентурі та мережі в Європі та в усьому світі. Та все ж таки він закликає покінчити з розмовами й почати інвестувати, давати ліцензії на геологічну розвідку площ.

Заковика, як виявилось, саме тут. За словами представника компанії Шелл в Україні Олексія Татаренка, в Україні існують законодавчі обмеження. Площа ділянки обмежується 500-ма квадратними кілометрами. Це нормально для природного газу, але, як вважають фахівці, абсолютно недостатньо для сланцевого, аби інвестор був зацікавлений у розвідці і розробці таких родовищ.

Про різні труднощі в майбутній розвідці та розробці нетрадиційних газів у один голос говорять і вчені й практики. Але заступник директора Інституту газу НАНУ Олександр П’ятничко, відповідаючи на запитання «Дня», підтвердив, що інститут готовий розробити державну програму використання нетрадиційного газу в Україні. І на підтвердження розповів про те, що інститутом побудовано потужну установку для видобутку біометану в штаті Алабама (США), газ із якої подається до магістрального газопроводу. Та все ж таки, на думку вченого, для України перспективніший не сланцевий газ, а шахтний метан і так звані родовища гідратів, запаси яких, за його підрахунками, можуть бути на двадцять п’ять порядків більшими, аніж сланцевого газу.