«День» підтримує прохання соціологів України і Росії увічнити пам’ять Юрія Левади
Днями соціологи України та Росії звернулися до мера Вінниці Володимира Гройсмана з проханням назвати одну з вулиць міста на честь Юрія Левади, ученого зі світовим ім’ям, який народився у Вінниці.
«Ми звернулися до міського голови, і нам не відмовили, сказали, що коли буде можливість, то це зроблять, коли буде нова вулиця, то, скоріше за все, її назвуть ім’ям Юрія Левади. Дуже важливо знати таких великих людей, які вийшли з наших українських міст», — зауважила директор фонду «Демократичні ініціативи» Ірина Бекешкіна.
Юрій Левада — легенда російської соціології. У Москві він заснував незалежний соціологічний центр, який і досі є провідним центром соціологічних досліджень у Росії.
І хоч уся його наукова діяльність була пов’язана з Росією, він ніколи не забував Україну. Тут жив його брат. Він був обізнаний щодо всіх українських справ. Часто бував у Києві. Можна навіть сказати, що це був росіянин, який мислив, як розумний українець.
Життя його часто било. Його багато разів намагалися зламати, відсторонити від соціології... 1969 року його було позбавлено звання професора «за ідеологічні помилки в лекціях».
«Розгром соціології почався зі знищення Левади, його курсу лекцій як буржуазних, — згадує його друг і колега, український соціолог Євген Головаха. — Йому не давали друкуватися. Він перейшов на напівлегальний стан».
1988 року Юрієві Олександровичу нарешті усміхнувся успіх, він та його однодумці прийшли на роботу в незадовго до цього створений Всесоюзний центр вивчення громадської думки. Але і звідти йому невдовзі довелося піти.
«Коли прийшов Путін, він почав його звідти виживати і Левада пішов, бо завжди був незалежним, — розповідає Головаха. — І весь колектив пішов разом із ним. Ви можете собі таке уявити? Весь колектив. Одна людина лише залишилася у ВЦВГД — кегебіст. А Левада створив приватний центр, який став робити все те, що робив ВЦВГД».
Левада — людина двічі-легенда. Одна влада його переслідувала, потім друга, а він все одно протистояв усьому. І при цьому дуже багато писав, публікувався. Створив цілу панораму російського суспільства за ці непрості, перехідні часи.
«Левада — це рідкісний тип інтелігентної людини, яку не зігнути, не купити, не зламати. Коли він помер, це був шок для всіх, навіть для тих, хто аж ніяк його не підтримував», — згадує Головаха.
Юрій Олександрович був частим гостем «Дня». 5 березня 2004 року в одному з останніх інтерв’ю нашій газеті він сказав, що в «Україні такого «болота», як у Росії, не буде». Це було сказано за вісім місяців до помаранчевої революції, коли ніхто навіть і подумати не міг про те, що в Києві можливий такий Майдан. Цікаво, що він сказав би сьогодні?
Увесь колектив «Дня» приєднується до ініціативи соціологів назвати одну з вулиць Вінниці на честь Юрія Левади. І навіть дивно, що в його рідному місті, де він народився й виріс, досі не увічнили його пам’ять. Адже цей учений — гордість не лише Росії, а й, безумовно, України та його рідної Вінниці.
