Сланцевий «козир»
Використати його заважають скоріше політичні, ніж економічні фактори
США до 2030 року забезпечуватимуть свої газові потреби, в основному, за рахунок видобутку сланцевого газу. Як повідомляє Інтерфакс-Україна, про це йдеться в квітневому «Прогнозі розвитку енергетики до 2030 року», підготованому ExxonMobil. А країни Європи, відповідно до прогнозу, — за рахунок трубопровідних поставок газу з Росії та прикаспійських країн.
Чому хоча б частину імпортного природного газу своїм сланцевим не може замінити Україна? Приблизна оцінка вітчизняних запасів сланцевого газу — 15—20 мільярдів кубометрів видобутку на рік, констатує кандидат технічних наук, вчений секретар Інституту газу Національної академії наук України Борис Ільєнко. Разом із тим, на даний факт експерт закликає дивитися об’єктивно: сланцевий газ можна видобувати, але це мільярдні витрати... «Вважається, що поклади даного газу в Україні — найбільші в Європі. Але говорити про промисловий видобуток, гадаю, ще зарано. Наша основна сьогоднішня проблема — завелике енергоспоживання нашої економіки», — вважає він.
Проте «сланцева лихоманка» після показових успіхів США набирає обертів у світі, загрожуючи гегемонії традиційного блакитного палива. Відповідні технології вже відпрацьовані, тож були б гроші та бажання, ну й, власне, поклади «нового» газу... Хоча, як це парадоксально, перший природний газ, котрий видобули в світі, був саме сланцевим. Відбулося це, як розповідає Борис Ільєнко, 1821 року в США. Але, за його словами, тоді це було дуже дорого. Проте в США, на які припадає близько 70% усіх покладів сланцевого газу, в період енергетичних криз зацікавилися цим питанням. «І минулого року США вперше в історії вийшла на перше місце з видобутку природного газу, обійшовши Росію. Завдяки саме сланцевому газу. Американці навіть відмовилися від імпорту скрапленого газу», — розповідає Ільєнко.
Аби хоча б частково повторити американський досвід, необхідно інвестувати мільярди доларів протягом тривалого часу, попереджають експерти. Проте, на їх думку, державному бюджету це не під силу. Як і з економічних причин, так і з політичних. Тому український сланцевий газ отримає шанс вийти назовні тільки завдяки приватним коштам, вважають аналітики. Хоча й прогнозують, що вони навряд чи вирішать політичні проблеми.
Голова правління Альянсу «Нова енергія України» Валерій Боровик зазначає: якщо є компанії, які зацікавлені в видобуванні українського сланцевого газу, їм треба дати можливість працювати. «Більше того, такі компанії вже прийшли в Україну. Але переговори в них ідуть не дуже добре. Бо в Міністерстві палива та енергетики знаходяться лобісти російського газу, які невідомо навіщо збільшують на три мільярди кубометрів обсяги закупок газу», — розповідає Боровик. Окрім того, як нагадує експерт, на сьогодні польський підрозділ компанії Evrogas підписав договір із Total. І в Західній Україні вони планують можливу розробку сланцевого газу.
Україні сам факт видобутку на її території сланцевого газу тактично зіграв би на користь, зауважує Боровик. «Чим цікавий сланцевий газ для України? Він зараз у Європі встановлює максимальний поріг ціни на газ на рівні 200—250 доларів за тисячу кубометрів. Окрім того, завдяки сланцевому газу є профіцит скрапленого, що також впливає на цінову політику», — говорить голова правління Альянсу.
«Окрім того, Україна за покладами сланцевого газу — четверта, а то і третя у світі, — стверджує Боровик. — І якби українська влада сприяла видобутку сланцевого газу, гадаю, за 8—10 років можна було б отримати його перший кубометр... Але, з огляду на нинішню політичну ситуацію, я не думаю, що таке сприяння влади буде».
Щодо політичних причин відсутності українського видобутку сланцевого газу з Боровиком погоджується екс-голова «Нафтогазу України» Олексій Івченко. «Тривалий час на сланцевий газ не звертали уваги з економічної причини, бо традиційний був дешевше. Сьогодні ж його видобувати стало вигідно. Але це роблять ті держави, які думали про свою енергетичну безпеку, і вкладали в технології з видобутку сланцевого газу великі гроші десятки років. Тепер вони мають результати — минулого року США видобули більше газу, ніж Росія... І завдяки сланцевому газу минулого року США змогли собі дозволити знизити внутрішні ціни на газ із 230 доларів до 130 доларів за тисячу кубометрів», — розповідає він.
«Щодо кількості газу точно сказати не можна, але те, що він є в нас — це факт, — стверджує Івченко. — Зокрема в Центральній і Західній Україні. Але причина, чому він не видобувається, в тому, що жоден український уряд не приділяв належної уваги енергетичній безпеці держави, — констатує експерт. — Бо, якщо би приділяв, то сьогодні б ми мали розвинуте енергозбереження, видобуток як традиційного, так і нетрадиційного газу тощо, і могли б відмовитися від його імпорту... У цій частині можна було багато зробити, наприклад, збудувати термінал для скрапленого природного газу на Чорному морі. Тоді б ми на сьогодні мали б повну диверсифікацію імпорту газу... — розповідає Івченко. — У 2005 році, коли я був головою «Нафтогазу», я підготував проект будівництва терміналу для скрапленого газу в порту Південний, і навіть знайшов гроші на його будівництво. Президент проект завізував, його віддали уряду, де його й «зарубали», аргументувавши тим, що на той час скраплений газ був дорожчим за російський. Але сьогодні, як бачимо, ми маємо зовсім іншу картину — скраплений газ по 70 доларів, а російський — 230...».
Замість енергетичної диверсифікації Україна, як зазначає Олексій Івченко, потрапила на «газову голку» Росії, забезпечуючи «Газпрому» найбільшого покупця в Європі, за рахунок чого на дві третини живе його бюджет. «А якби Україна почала видобувати сланцевий газ на рівні 15—20 мільярдів кубометрів на рік (а це реально), то змогли б повністю відмовитися від імпорту російського. І Росія змушена була б глушити свої родовища, — наголошує експерт. — До чого я веду: щоб утримати такого покупця, як Україна, Росія мала б надати нам найкращу ціну в Європі. Тут мав би бути торг, і ні в чому іншому!».
