Правди не заховати

Степан Бандера, як і Симон Петлюра, як і Євген Коновалець, безперечно, є героями України. Вони служили їй самовіддано і до кінця. Цієї правди не заховати. Так думають не тільки українці. Їх дуже високо оцінили в Кремлі — перед тим, як посилати убивць. Адже вбивство відомої політичної постаті на Заході пов’язане з великим ризиком. Політичних противників було багато, а вбивали найкращих.

Окрім того, вони стали популярними символами. На всіх просторах Росії можуть не знати нічого про Україну, але всі знають, що значить «бандерівець», «петлюрівець». То визнання! І то принципове визнання. Фактично убитих бандерівцями не так багато. Самі большевики розстріляли своїх за той же проміжок часу на тій же території не менше. Отже бандерівців оцінювали за їх героїзм і незламність.

Звичайно, серед нагороджених «героїв України» є немало таких, що не хотіли б «сусідства» з Бандерою. Вони могли б відмовитись від свого ордена, якби були хоч трохи героями...

Що ж до засудження молодого Бандери польським судом, то тут логічно застосувати польську юридичну практику: поляки навіть у 50-і роки не визнавали чинними політичних присудів інших держав над громадянами Польці. І розумно робили. Згадаймо, що Степан Бандера не визнавав себе польським громадянином. А Москва готова була судити всіх своїх противників по всьому світу.