«Дуже важливий крок до встановлення істини»

На засіданні Політичного комітету Парламентської асамблеї Ради Європи (ПАРЄ), яке відбулося позавчора ввечері в Парижі, було обговорено й ухвалено доповідь про «Необхідність засудження злочину Голодомору в Україні 1932-1933 років та масового голоду на території колишнього СРСР». Доповідь за дуже короткий термін підготував віце-президент ПАРЄ Мевлют Чавушоглу, який нещодавно відвідав Україну з ознайомчим візитом і побував у Росії, Казахстані та Білорусі. Нагадаймо, що ця доповідь є результатом двох окремих проектів резолюцій України та Росії. Українська сторона подала проект резолюції про підготовку доповіді про «Необхідність засудження злочину Голодомору в Україні 1932-1933 років». Тим часом російська сторона намагалася зняти гостроту питання своїм проектом доповіді під назвою «До 75-ї річниці масового голоду на території Радянського Союзу». Яким чином на засіданні Політичного комітету ПАРЄ вдалося досягти ухвалення проекту резолюції щодо доповіді про засудження Голодомору? У чому полягає значення цієї доповіді й коли можна очікувати її схвалення на сесії Парламентської асамблеї Ради Європи? Про це «Дню» розповідає член парламентської делегації України в ПАРЄ Ольга ГЕРАСИМ’ЮК.

— Цілий рік відбувалася інформаційна війна. Російський уряд доклав багато зусиль, щоб не дати цій темі прозвучати гідно. Треба сказати, на це працювала дуже потужна пропагандистська машина. Українці в цей час займалися вшануванням пам’яті померлих, відкриттям архівів, доведенням своєї правоти. Зрештою народилася така доповідь. І це можна назвати помітним кроком в історії ПАРЄ. Адже ще 2006 року, коли на Асамблеї приймалася доповідь про засудження злочинів тоталітарних комуністичних режимів, питання про Голодомор чи про голод у Радянському Союзі було вилучено й навіть негласно заборонено для розгляду.

Чотири роки по тому цей крок — рішення щодо підготовки доповіді про Голодомор — можна назвати помітним на шляху просування до встановлення цієї істини. Слово «Голодомор» зараз уживається всіма європейськими депутатами на означення злочину сталінського режиму. У цій темі вже орієнтуються. Це дуже важливий крок до встановлення істини за останні чотири роки у стінах ПАРЄ.

Доповідь є дуже збалансованою і, по-перше, пропонує назвати голод, який був організований Сталіним, політично вмотивованим. По-друге, цей злочин суворо засуджується як злочин сталінського режиму. У цій доповіді говориться, що українці на рівні свого законодавства визнають цей злочин геноцидом проти українського народу. ПАРЄ ще не осмілилася підступитися до обговорення питання про геноцид, але разом із тим важливо, що в цій доповіді міститься велика глава під назвою «Україна найбільша жертва злочину сталінського режиму».

Також важливо, що резолюція вирізняє цей злочин серед інших злочинів голоду на території Радянського Союзу — це так звані чорні дошки, які були запроваджені тільки щодо українців. На таких дошках писались назви тих населених пунктів, які були приречені на повне знищення. Це є визначальною рисою злочину, який здійснювався на нашій території щодо українців, заради винищення їх як нації.

Резолюція закликає відкрити всі архіви й зробити їх доступними для дослідників, у тому числі зарубіжних. Ця доповідь буде, звичайно, затверджена на весняній сесії ПАРЄ. До того часу буде внесено ще поправки, а також відбудуться дебати. Для нас це дуже важливо, оскільки ця тема дебатуватиметься в пленарній залі. Думаю, що ми зможемо ще просунутися на шляху до уточнення всіх знань про цей злочин для європейців. За цей час у нас відбудеться багато подій, які відкриють додаткові факти.

Доповідач пропонує зафіксувати ставлення ПАРЄ до Голодомору як до найстрашнішої трагедії й найцинічнішого злочину сучасної європейської історії. У доповіді відзначається, що серед усіх постраждалих від голоду народів (казахів, білорусів, росіян) українська держава найбільше просунулася на шляху до встановлення істини, до вшанування пам’яті жертв, до визначення його злочином тоталітарного режиму, осмислення його причин і наслідків.

Доповідь закликає уряди інших країн брати з України приклад такої послідовної боротьби за встановлення цієї істини. У документі відзначається, що українці ініціювали цю розмову і в такий спосіб відкрили пласт недавньої забороненої історії для дослідження в інших країнах, потерпілих від голоду, у яких не так серйозно звучить ця тема. Україна зовсім не прагнула виділитися у тому, що ми найбільше постраждали від голоду. Ми закликаємо вшанувати всіх без винятку безневинних жертв страшного сталінського режиму, незважаючи на їхню національність і на те, на якій території це сталося. Ми закликаємо всі уряди об’єднатися, щоб цю проблему висвітлити з усією правдивістю, не приховуючи жодного відомого факту про те, що сталося. Ми сьогодні заняті не тим, щоб шукати, кого із сучасних гравців на міжнародній арені звинуватити в цьому злочині. Ми проти обілення сталінського режиму, як це дехто намагається нині зробити. Ми закликаємо і росіян здійснювати подібну роботу: встановлювати пам’ятники, відкривати архіви, робити їх доступними і вшановувати пам’ять жертв, а не витрачати весь час на боротьбу з українцями, які, як вони кажуть, нібито займаються політизацією питання. Доповідь саме закликає, щоб ми у дослідженнях не використовували цю тему для роз’єднання народів, а навпаки — для об’єднання заради встановлення істини.

— Пані Ольго, на чому ѓрунтується ваша впевненість у тому, що на весняній сесії доповідь буде схвалено? Адже зазвичай росіяни досить уміло використовують усі можливості, щоб не допустити ухвалення подібних документів у Раді Європи.

— Вони й так витратили дуже багато часу на те, щоб затримати підготовку доповіді. За цей час помінявся доповідач, було видано багато книг. Російська пропагандистська машина дуже серйозно працювала проти нашої пропозиції ухвалити саме таку резолюцію щодо підготовки доповіді. Росіяни доклали багато зусиль на те, щоб не дати цій темі прозвучати. Але сам той факт, що ця тема зазвучала, є дуже серйозним кроком. Я, до речі, уникала б слів «перемога», «поразка». Хто кого переміг? Бо істина встановлюється непросто. Згадайте, як євреї боролися за те, щоби Холокост було визнано як трагедію їхнього народу. І на це пішло майже 50 років. Тому ми виступаємо за серйозні, дуже делікатні, дуже виважені розмови, які крок за кроком відкривають нам правду.

За моїми даними, ця доповідь розглядатиметься на весняній сесії ПАРЄ. Позицію Політичного комітету зафіксовано, доповідь ухвалено, і тепер усі мають право вносити свої поправки. Тобто сам факт ухвалення доповіді комітетом незаперечний. Доповідач її чітко обстоює і сам визнає, що вона є однією з найделікатніших і найважчих за останній рік. Ми працюватимемо далі, й наші зусилля будуть спрямовані на конструктив. Ми ні з ким не воюємо. Ми не намагатимемося називати ворогом когось із сусідніх держав, як ця сусідня держава постійно дозволяє собі це підкреслювати. Ми відмітаємо прагнення виділитися серед інших жертв. Ми, українці, шануємо боротьбу і пам’ять усіх тих, хто загинув у цій боротьбі. Ми також знаходимо багато прихильників у європейських країнах. Багато європейців, які не знали різниці між Україною та Росією, вже добре розрізняють, що таке Голодомор і що робили з казахами-кочівниками сталінські сатрапи. Важливо йти спокійно, бо ми праві.

— А чи не вплине якимось чином на все це певний розкол між політичними елітами в Україні щодо визнання Голодомору, а також січневі президентські вибори?

— Наш шлях до демократії незворотній. А один із основних демократичних принципів, до яких ми приєдналися, вступивши в Раду Європи, полягає в тому, щоб засуджувати й робити неможливими у майбутньому усі злочини проти основного права людини на життя, хоч би коли ці злочини сталися: вчора чи в майбутньому. Я абсолютно впевнена, що ми йдемо правильно і що надалі наш крок буде твердим.

Дехто справді використовує те, що українці між собою ніяк не з’ясують свої погляди на Голодомор. Але доповідач дав можливість кожній політичній фракції Верховної Ради України подати свій погляд на ці події. Фракція «Наша Україна — Народна самооборона» зафіксувала позиції українських науковців із Голодомору та позиції, які газета «День» постійно декларує і відстоює у своїх постійних публікаціях. Фракція БЮТ теж подала споріднену думку. Позиція Партія регіонів мала певні відмінності, які торкалися того, що тему геноциду потрібно ще далі досліджувати, оскільки вона не доведена до кінця. Проте основні пункти збігаються з нашими, зокрема в тому, що це страшний злочин проти людяності, який потребує засудження й недопущення у майбутньому.

Тому я наголошую: це неправда, що Україна неодностайна у ставленні до того, що робилося з нашими минулими поколіннями і що ми маємо такі наслідки. Попри деякі розбіжності, українські політики одностайні в тому, що це страшний злочин, який заслуговує на міжнародний осуд і не повинен повторитися.