Життя в борг

«Злочином проти України» назвала вчора прем’єр-міністр Юлія Тимошенко ухвалення в першому читанні законопроекту про підвищення соціальних стандартів. За її словами, цей документ може стати «атомною бомбою під фінансовою системою України», оскільки для збільшення відповідних виплат, як вважає прем’єр, треба мати «другий бюджет країни». Емоції тут зрозумілі: не виключено, що уряду, в разі остаточного ухвалення цього документа, доведеться робити нові борги й, відповідно, нарощувати дефіцит бюджету, що загрожує країні новим витком інфляції, а лідеру уряду — втратою виборчих рейтингів.

Проте українські платники податків і без того не в захваті від якості управління державними або, правильніше, публічними фінансами. Країна й без підвищення соціальних гарантій для найменш захищених верств населення стрімко котилася в боргову яму, що є однією з головних причин зростання недовіри до уряду. Учора про це була розмова в Рахунковій палаті України, де обговорювала проблематику державних боргів робоча група Міжнародної організації вищих органів фінансового контролю (INTOSAI).

Учора на її засіданні був присутній і представник уряду — заступник міністра фінансів Андрій Кравець. Звісно, його повідомлення виглядало дуже бадьоро й закінчилося запевненням у тому, що обсяг державного боргу є в межах, передбачених чинним законодавством. Голова Рахункової палати Валентин Симоненко навіть вважав за доречне зауважити: «Коли виступає представник Міністерства фінансів, то складається враження, що в нас усе спокійно, а коли Рахункової палати — з точністю до навпаки».

Симоненко підкреслив, що в період активної фази світової економічної кризи слід звертати увагу не тільки на прямий і гарантований державний борг, а й на так званий умовний. (За даними Рахункової палати обсяг держборгу минулого року зріс на 100 мільярдів гривень, або більш як удвічі. Цей процес ще більше посилився цього року. Тільки за перше півріччя держборг зріс на 29,5 мільярда гривень і перевищив 218 мільярдів, тоді як законодавче встановлена межа на цей рік становить 193 мільярди.) На думку глави Рахункової палати, небезпека нарощування умовних боргів полягає в тому, що вони поки законодавче не регулюються. Водночас аналіз причин виникнення більшості світових криз останніх років свідчить, що виникли вони багато в чому через те, що умовні борги ставали прямими зобов’язаннями держав. Це, впевнений Симоненко, характерно й для нинішньої кризи. Як приклад він розповів журналістам про ситуацію, що склалася після рекапіталізації, а по суті націоналізації державою трьох великих комерційних банків. Як підкреслив головний аудитор країни, виходить, що уряд узяв на себе всю відповідальність за діяльність цих банків. Але якщо ситуація з внесками фізичних осіб тут більш-менш врегульована, то за зобов’язаннями перед юридичними особами й за зовнішніми позиками цих банків, за словами Симоненка, ніякої визначеності немає. Ці борги, за його словами, ніхто не підраховував.

Відсутність нормативної бази з обліку й управління такими боргами, а також прогнозів щодо їх погашення, як упевнений Симоненко, не лише погіршує якість планування й управління державними фінансами загалом, а й може поставити під загрозу фінансову систему країни. Як приклад керівник СП послався на НАК «Нафтогаз України», який держава вимушена рятувати від дефолту, а для цього взяти на себе його борг у сумі двох мільярдів доларів, який раніше не враховувався як державний. Не враховується у внутрішньому боргу й борг вкладникам Ощадбанку колишнього СРСР (120 млрд. грн.), хоча держава по ньому платить.

Наслідком відсутності продуманої боргової політики й відповідної законодавчої бази в Україні також може стати крах фінансової системи, стверджує Симоненко й додає «Система в нас у цьому плані абсолютно не керована». За його словами, державний борг країни минулого року зріс удвічі, й цього року, згідно з прогнозом РП, знову зросте так само. «Нашу увагу присипають: мовляв, нічого страшного немає, — розказує Симоненко журналістам. — Мовляв, нам далеко й до 60% від ВВП, і до рівня США, й Південної Кореї, й інших країн. Але там абсолютно інша економіка. Ці країни не лише винні своїм кредиторам, а й їм винні величезні, на порядок більші суми».

У перерві засідання журналісти «взяли в роботу» й заступника міністра фінансів. І ось яку цікаву цифру він повідомив. Цього року уряд видав гарантій за кредитами на 14,4 мільярда гривень. Тим часом, за даними РП, рішень уже прийнято на 5,6 мільярда дол., тоді як граничний обсяг таких гарантій не має перевищувати 6,8 мільярда дол.