Коротко / КУЛЬТУРА

Про дитинство з усмішкою

Нова експозиція в галереї «Ірена» — перша персональна виставка київської художниці Ганни Прохорової. Їй передував солідний досвід співпраці з дитячими журналами (в тому числі французьким виданням) і оформлення 15 книжок. Світ Ганни Прохорової виписаний соковито та детально, він сповнений дивних відкриттів і разючих подій. Його маленькі мешканці іноді грають у дорослих («Адмірал», «Рибачка Соня», «Кантрі»), а часом навіть мріють про кохання («Ассоль»). Однак частіше за все їхні заняття виявляються дитячими та чарівними (не стаючи від цього, зрозуміло, менш важливими та серйозними) — і тоді хлопчиків і дівчаток досить важко відрізнити від ельфів і гномів, що проживають, судячи з усього, в найтіснішому з ними сусідстві («Одарка», «Рибаки», «Ягідки»). Однак є в цьому світі дитинства і певна тінь казки, що заважає його повній променистості (а може бути — одночасно — і певній перезлагодженості). Тінь ця — іронія: не посмішка, а радше — усмішка (але, принаймні, не насмішка), повідомляє Оксана ЛАМОНОВА, фото автора.

Згадуємо патріарха музики

У Львівській філармонії фінішував Міжнародний фестиваль диригентського мистецтва, присвячений пам’яті видатного композитора, патріарха західноукраїнської диригентської школи, видатного українського митця та педагога Миколи Філаретовича Колесси (1903-2006 рр.). Цьогорічна програма заходу складалася з чотирьох концертів, участь у яких взяли Національний заслужений академічний симфонічний оркестр України (диригент Володимир Сіренко), Симфонічний оркестр Національної філармонії України (диригент Микола Дядюра) та Академічний симфонічний оркестр Львівської філармонії, яким керував Петер Гюльке (Німеччина). У програмах прозвучали твори Максима Березовського, Євгена Станковича, Сергія Рахманінова, Ігоря Стравінського, Петра Чайковського та Людвіга ван Бетховена.

Закривав фестивальні вечори концерт «Гала-Вагнер», який ініціював знаний диригент Роман Кофман (Україна — Німеччина). Він же запросив до участі в львівському проекті прекрасну солістку — сопрано Ірен Теорін (Швеція). Треба зазначити, що у Львові опери Ріхарда Вагнера звучать рідко, тож для меломанів стали дарунком прекрасні концерти. Приємно й те, що останній «колессівський» вечір у Львівській філармонії зібрав аншлаг, що, на жаль, останніми роками трапляється нечасто, повідомляє Тетяна КОЗИРЕВА, Львів.

Римська красуня

Українська модель і кіноактриса Ольга Куриленко, що зіграла напарницю агента 007 в останній бондіані «Квант милосердя», зніметься в історичному трилері «Центуріон». Режисером і сценаристом кінострічки виступить Нейл Маршалл, що зняв екшн-блокбастер «Судний день» і трилер «Спуск».

Дія фільму «Центуріон» відбувається 117 року н.е. у Британії. Головний герой — римський солдат, який вижив після набігу піктів (древніх мешканців Шотландії) на прикордонний римський форт; й який приєднався до знаменитого Дев’ятого легіону, який поставив своєю метою стерти піктів із обличчя землі.

Кінські «розмови»

Львівський Театр ім. М. Заньковецької познайомив глядачів із своєю новою виставою. Виставу «Історія коня» поставив молодий режисер Вадим Сікорський за відомою повістю Л. Толстого «Холстомер». На прем’єру до Львова приїжджав автор інсценізації — відомий московський режисер Марк Розовський. За сюжетом, поки кінь розмірковує про красу та сенс життя, люди байдикують і розважаються. Виконавці ролей легко переходять від однієї пристрасті до іншої. За задумом, у людськості коня Холстомєра глядач має впізнати себе, повідомляють «Факти. ICTV». За словами Вадима Сікорського, режисера-постановника вистави, «хотілося б, щоб люди жили як люди, не робили проблем собі. Хоча десять божих заповідей усі знають, та чомусь живуть не так».

Нагадаємо, у сценічному варіанті повість «Холстомер» назвали «Історією коня». Багато років ця вистава з великим успіхом йшла в Великому драматичному театрі в Ленінграді, а потім п’єсу ставили у різних театрах ще в 30-ти країнах світу. У Львові до цього твору звернулися вперше. Після прем’єри почесний гість, автор інсценізації, нині художній керівник Московського театру у Никитських воріт Марк Розовський зі сльозами на очах сказав, що «заньківчани зробили чудову постановку».