Час взятися за воду

«День» неодноразово приділяв увагу забрудненню води в Україні, проблемі, яку воду можна вважати питною: водопровідну, артезіанську чи куплену, також — далеким від досконалості очисним спорудам, застарілим державним стандартам, за якими визначається хімічний та бактеріальний склад води, яку ми вживаємо. Питна вода — це велика проблема для України, і щороку вона набуває більшої актуальності. Найбільше — для індустріальних південних та східних областей, де через величезні промислові викиди страждає все — повітря, грунти й вода. Нещодавно міністр житлово-комунального господарства України Олексій КУЧЕРЕНКО повідомив, що в проекті нового бюджету закладено 50 мільйонів гривень на реалізацію програми «Питна вода», метою якої є покращання стану питної води в Україні. Про деталі проекту він розповів у інтерв’ю «Дню».

— Олексію Юрієвичу, за попередньою інформацією, кошти на програму «Питна вода» будуть направлені в АР Крим, Одеську та Донецьку області. Чому саме в ці регіони та які конкретні заходи впроваджуватимуться, аби дійсно покращити якість води?

— Проблема централізованого водопостачання і якості питної води має стати національним пріоритетом в Україні. Вирішення цього питання — болюче, дуже копітке і потребує мільярдних інвестицій. Нині в бюджеті важко передбачити всі ці кошти, але ми вже приступили до вирішення даної проблеми. Гадаю, восени подамо у Верховну Раду України нову редакцію Закону України «Про питну воду». 2004 року такий закон було створено, але він так і не став чинним, не працює, він — ніякий.

Якщо говорити про заявлені 50 мільйонів, то в першу чергу вони підуть на вирішення тактичних завдань. Що мається на увазі під тактичними завданнями? Нині 1,5 мільйона українців споживають питну воду за тимчасовими дозволами, якість цієї питної води є нижчою за встановлені норми. Вона не просто погана, вона — вкрай погана. Щороку ці тимчасові дозволи продовжуються, і кінця цьому не видно. Ми порахували, що для 400 тисяч громадян ми можемо за рахунок систем доочистки води вирішити проблему питної води. Підкреслюю — не водопровідної, а питної. Тобто зробити так, що люди в певних населених пунктах Криму, Донецької, Луганської, Житомирської та інших областей зможуть, не боячись, споживати високої якості доочищену воду.

Якщо цей пілотний проект покаже свою ефективність (а ми в цьому переконані, бо близько 200 установок для здійснення цього проекту вже є в різних місцях України, і вони показують високу ефективність), то наступного року плануємо разом з місцевими органами влади зняти питання якості питної води на всіх цих проблемних територіях.

А що стосується серйозної довгострокової інвестиційної програми, то я вже казав, що вона потребує мільярдів. Думаю, що наступного року ми почнемо її фінансування. Наразі готуємо нові конкретні пропозиції, які мають залучити не тільки бюджетні інвестиції (їх не вистачить), обов’язково треба залучати до фінансувати програму покращення питної води й приватні компанії. Держава бере на себе захист стандартів якості та тарифне регулювання, щоби тарифи на цю воду були реальними та економічно обґрунтованими. Паралельно ми нині працюємо над новими державними стандартами щодо якості води. Наше бачення — мають бути запроваджені два стандарти. Перший — водопровідна вода, другий — питна. Думаю, що Міністерство охорони здоров’я нас в цьому нас підтримує, ми це ще будемо обговорювати в робочих групах. Ми не говоримо, що водопровідна вода — не питна, але вода питна буде підвищеної, хорошої якості. Думаю її стандарт буде не просто близьким до європейського, але й випереджатиме його.

Слід зазначити, що для різних населених пунктів, будуть запропоновані різні схеми: погодьтеся, що в селі має діяти одна схема, в районному центрі — друга, а в мегаполісах — третя. Все це ми відпрацюємо з органами місцевого самоврядування. Головне, що ця модель буде економічною — її можна реально побудувати. А от залучити десятки чи сотні мільярдів гривень в наші водопроводи — це набагато складніше.

— Кого із вітчизняних фахівців, при складанні програми з покращення якості води та при розробленні її стандартів, ви залучали?

— Ми працюємо з Академією наук України, зокрема, з Інституту колоїдної хімії академіком Гончаруком, який входить до нашої стратегічної ради, також підключені до цієї програми інші експерти. У вересні ми представимо у Верховній Раді своє бачення етапів, участі державного бюджету, місцевого бюджетів, інвестиційних коштів, в реалізації цієї програми. А ще я можу запевнити: є величезний інтерес з боку світових інвестиційних структур, зокрема Європейського банку реконструкції і розвитку. Вони готові інвестувати такі довготривалі проекти при наявності з одного боку відповідних проектів, з іншого боку — тарифної системи. Бо зрозуміло, що інвестиції потрібно повертати і, безумовно, тарифна політика має бути такою, щоб гарантувала повернення інвестицій. Якщо вам хтось інший говоритиме про іншу модель, то не вірте їм, бо це популізм та політиканство.

— Чи будуть мінятися мережі, через які до людей постачається вода?

— Я поясню нашу ідеологію. В середньому людина нині споживає 330 літрів води на добу. Реально для пиття — 3 літри. Будьмо реалістами: зробімо так, щоб ці три літри люди мали дуже якісними. Може бути, що це не зовсім безкоштовно, але і не дуже дорого. Буде допомагати платити бюджет. При цьому вода буде вода надвисокої якості. І ми не будемо витрачати десятки і сотні мільярди на те, щоб досягти цієї якості в трубах. Бо це — величезні кошти, яких в Україні немає. А в трубах будемо підтримувати якість води аби використовувати воду для побутових потреб. Ось логіка, якою нині користуються багато європейських країн. Тим паче, що запаси питної води у світі обмежені, це буде наступна проблема після газу й нафти. Слід сказати, що ці очисні інновації — це розробка українських науковців, запатентована система, наше національне надбання, до якого нині є інтерес, зокрема й в росіян. До речі, на останньому саміті в Санкт-Петербурзі, коли був інвестиційний форум, росіяни приділили надзвичайно серйозну увагу цій проблемі.

— Коли почнеться робота?

— Вона, власне, вже почалася, зараз ми чекаємо коштів, які будуть виділені на це в бюджеті. Ми відпрацьовуємо проекти по всіх регіонах — в усіх населених пунктах, де є тимчасові дозволи на використання води. Зрозуміло, що проблема, в першу чергу буде вирішуватися там, де вона є найгострішою.