Що оберемо: екологічну стабільність чи... катастрофу?

Напередодні відзначення дня Дніпра «День» писав про проблеми найголовнішої річки України. Незабаром до їхнього числа може долучитися нова, викликана будівництвом Канівської гідроакумулятивної електростанції (КГАЕС) поблизу Канівського водосховища. Екологи переконані, що поява нової електростанції порушить екологічну стабільність регіону: зруйнується берегова лінія вздовж Дніпра, зміниться гідрологічний режим прилеглої території: приміром, зникне вода з криниць, а також зникне низка археологічних пам’яток, розташованих поблизу с. Бучак, де має з’явитися КГАЕС.

Зовсім інший погляд у замовника будівництва КГАЕС — ВАТ «Укргідроенерго». За словами його директора Вадима Рассовського, будівництво ГАЕС — це один із шляхів розвитку регіону: нові робочі місця для місцевого населення, прокладання доріг, газопроводу та поява низки соціальних закладів.

— Будівництво Канівської ГАЕС розпочалося наприкінці 80-х років, — згадує Вадим Рассовський. — Тоді планувалося, що гідроакумулятивна електростанція входитиме до єдиної енергетичної системи СРСР. У середині 90-х років будівництво ГАЕС припинили через відсутність коштів, а нині ми знову повертаємося до цієї ідеї, адже Україні треба створити власну енергосистему, незалежну від Росії. Один зі шляхів — будівництво ГАЕС. Вони забезпечать країну додаткової кількістю електроенергії, а також вирішать проблему перевантаження атомних станцій у години-пік. Тільки одна Канівська ГАЕС забезпечить Україну 15—20% додаткової енергії. Саме це й потрібно нам, аби вийти на європейський рівень і співпрацювати із зарубіжними енергосистемами. До середини 2009 року завершиться розробка проекту Канівської ГАЕС, а потім розпочнеться добудова станції.

Проте фахівців ці аргументи не переконують. Як запевнила директор Центру досліджень громадянського суспільства Тамара Малькова, потреби українців у електроенергії цілком задовольняють існуючі електростанції, тому у створенні нових немає сенсу. Тож проект Канівської ГАЕС експерти вважають недоцільним.

— У 2007 році Національний екологічний центр України провів дослідження «Канівська ГАЕС: ризики проекту». За його результатами, будівництво ГАЕС буде здійснено з низкою порушень. По-перше, для цього неправильно обрано місце: станція має з’явитися у зоні небезпечних екзогенних геологічних процесів. Якщо уявити, що майбутня ГАЕС — це водойма об’ємом 46,5 мільйона кубометрів та гребля висотою 20—90 метрів на рівні 150 метрів над Канівським водосховищем, що з ними станеться після прориву греблі, спрогнозувати важко, — продовжила Тетяна Малькова. — Основну небезпеку становить те, що на дні Канівського водосховища після Чорнобильської аварії осів так званий радіоактивний мул — суміш стронцію та цезію. Якщо скаламутити дно (а це неминуче станеться при будівництві), радіоактивні частки потраплять у дніпровську воду — нижче від Канівського водосховища. А це основне джерело води для Канева та інших міст уздовж Дніпра.

Ще одна проблема — як бути з місцевими жителями? За словами директора Канівської гідроелектростанції Івана Синенка, частина мешканців с. Бучак уже отримали грошову компенсацію, а дехто переїхав до нових помешкань у сусідньому селі Студенець. З одного боку, перед місцевою громадою відкривається безліч перспектив, а з іншого — мало хто з них розуміє, що після появи ГАЕС їхні господарські угіддя може затопити водою, береги поступово розмиються, а у криницях зміниться рівень води.

— Незважаючи на відселення в інші райони, громадянам доведеться жити в постійному очікуванні техногенної катастрофи, — зазначила керівник інформаційного центру «Зелене досьє» Надія Шевченко. — Проект є неефективним навіть з технологічного погляду: ГАЕС — це не самостійне джерело енергії, а лише акумулятор, що зберігає енергію, вироблену іншими джерелами. Технологія ГАЕС передбачає великі втрати електроенергії, адже до об’єднаної енергосистеми ГАЕС повертає усього 70—75% енергії, решту використовує на власні потреби.

Єдине, що може якось «розрулити» ситуацію — експертна оцінка Міністерства охорони природи та навколишнього середовища України. Коли ж вона з’явиться — невідомо, адже перед урядовцями стоїть непростий вибір: екологічна стабільність регіону та країни, як запевняють енергетики, або ж загострення екологічної кризи, як стверджують екологи.