Операція — маніпуляція?

На соціологічній ниві української столиці — аншлаг. Тільки протягом останніх днів були оприлюднені кілька опитувань громадської думки. Зрозуміло, що питання опитування торкалося виборів столичного градоначальника. Що характерно: різні соціологічні фірми міняють тільки прізвище кандидата, яке завершує трійку фаворитів. На першому місці у всіх рейтингах Леонід Черновецький. На другому — Віталій Кличко. А «бронза» видозмінюється з гідною подиву частотою. Наприклад. Експерти такої собі аналітичної групи «Центр» оприлюднили напередодні результати соціологічного дослідження, згідно з якими 67,7% киян готові взяти участь у майбутніх виборах мера Києва і Київради. Не братимуть участь у голосуванні 19,9% мешканців столиці, а 12,4% — ще не визначилися, чи підуть вони на виборчі дільниці. Що ж стосується симпатій киян до того чи іншого кандидата на мерський пост, то тут чітко «вималювалася» трійка кандидатів-фаворитів. Це, зокрема, Черновецький, Кличко та Горбаль.

Інше опитування — інша електоральна картина. Згідно з дослідженням, проведеним центром соціально-політичних технологій «Форум», за діючого мера Києва Черновецького готові проголосувати 26,1% респондентів, близько 17,1% готові підтримати кандидатуру Кличка, а 13,8% опитаних віддали б свої голоси за кандидата від блоку Литвина — Віктора Пилипишина.

А ось ще одне дослідження. Якби вибори відбулися найближчої неділі, то за Миколу Катеринчука як кандидата на посаду мера проголосували б більше 16% киян. Результати соціологічного опитування зробила надбанням гласності така собі компанія «Нью-імідж маркетинг груп». За діючого мера столиці готові проголосувати більше 31% киян, другим іде Віталій Кличко з 18,5 %.

Науковий керівник фонду «Демократичні ініціативи» Ірина Бекешкіна констатує: велика кількість соціологічних служб — аж ніяк не означає якість. Ірина Ериківна вважає, що замовниками багатьох соціологічних досліджень «під вибори» є політики, які платять за музику з тим, щоб почути приємну для себе пісню, тобто ніби результати ніби проведеного опитування громадської думки. Правда, заспокоює те, що, як стверджують фахівці, українці, що думають, здійснюючи вибір, орієнтуються на власні знання, а не на всілякі дослідження громадської думки, результати яких маловідомі соціологічні компанії часто беруть «зі стелі».

КІЛЬКА «ЧОМУ»

Підводячи риску під темою нинішнього соціологічного буму по-київськи, виникає кілька запитань. Перше. Чому кандидати з, м’яко кажучи, невеликим рейтингом платять великі гроші маловідомим соціологічним компаніям? Очевидно, отримуючи зручні для себе дані електоральних симпатій в процентному вимірі, кандидати задовольняють свої амбіції, одночасно роблячи ставку на те, що виборець, почувши дані «дослідження» діятиме за принципом «куди натовп — туди і я». А те, що це — примітивний підхід і навіть неповага до виборця, нікого, схоже, не хвилює.

Друге. Чому мовчить співтовариство соціологів —професіоналів, адже кому-кому, а їм, працюючим в цій ніші десятки років, чудово відомо, «ху із ху» на цьому ринку? Чому не розказати про це пересічним громадянам?

Третє. Чому кандидати на пост мера столиці України, проплачуючи рейтинги для себе любих, змагаються на цьому полі (ну, і на вуличних щитах), а про програми, про те, що вони, отримавши ключі від головного кабінету на Хрещатику, 36, крок за кроком будуть робити в місті — ані слова. Криза жанру?

ЗАСТЕРЕЖЕННЯ ЕКСПЕРТІВ

Комітет виборців України (КВУ) вважає, що позачергові вибори мера Києва проходять вільно і прозоро, проте нечесно щодо виборців, зокрема, це торкається політичної корупції при формуванні списків кандидатів і висвітленні передвиборної кампанії у ЗМІ. Про це повідомляє прес-служба КВУ.

За результатами комплексного моніторингу експерти КВУ дійшли висновку, що велика кількість претендентів на посаду київського міського голови інспірована штучно штабами деяких кандидатів. Мета цієї технології — внести хаос в організацію виборчого процесу, створити можливості для зриву виборів.

Комітет виборців також зазначає непрозорість формування виборчих списків кандидатів у депутати Київської міської ради. Затвердження цих списків відбувалося без обговорення на конференціях і без урахування думки первинних організацій. Громадськість і навіть члени партій досі не володіють повною інформацією про осіб, включених у списки. КВУ закликає всі політичні сили оприлюднити свої передвиборні списки кандидатів з їхніми біографіями.

ЦІНА УЧАСТІ

Згідно з чинним законодавством, кожний претендент на мерський престол на виборчу кампанію має право витратити не більше 500 тисяч гривень. Проте це теорія, на практиці ж все інакше. Столичні рекламісти констатують: тільки на біг-борди кандидати в мери заплатять близько десяти мільйонів доларів. Загалом же, за різними експертними підрахунками, на виборчу кампанію політики, які бажають взяти київський бастіон, витратять сто мільйонів доларів.

Аналітики рекламного ринку говорять, що такого ажіотажу не було навіть під час торішніх парламентських виборів. Артем Біденко, глава Асоціації зовнішньої реклами, говорить про те, що в двобої за ринок біг- бордів у столиці зіткнулися команди двох кандидатів, яких соціологи називають лідерами столичних перегонів. За словами пана Біденка, мета гри — позбавити конкурента рекламної площі.

Подвійні виборчі бюджети — білі (законні) й чорні (тіньові) плюс безліч лазівок у законодавстві — дозволяють політикам ходити по лезу, але не «порізатися». Наприклад, платити з виборчого фонду не треба за соціальну рекламу, а на добродійність можна «списати» і матеріальну допомогу киянам.

Однак левову частку виборчих витрат кандидати, кажуть експерти, витратять на телевізійний ефір, причому — неофіційно.

У Комітеті виборців України констатують: незважаючи на те, що виборча кампанія місцева, агітувати за себе любих кандидати бажають на всеукраїнських теле- і радіо каналах. А обмежити всі виборчі агітаційні витрати дрібним кошиком виборчого фонду, передбаченого законом, ніхто і не збирається, незважаючи на те, що за такі порушення можна отримати «червону картку» і вилетіти з перегонів. «Норма закону про обмеження виборчого фонду є анахронізмом, вона не діє. І, напевно, пора від неї взагалі відмовитися, щоб уникнути такого відвертого лицемірства», — говорить спікер Комітету виборців Олександр Черненко.

За попередніми підрахунками Київського Центрвиборчкому, вибори столичної влади обійдуться київському бюджету щонайменше в 16,5 млн. грн. (на кілька мільйонів більше, ніж вибори-2006). Надрукувати один бюлетень коштуватиме близько 48 копійок. Позаминулого року один бюлетень коштував дешевше, оскільки кандидатів було на порядок менше.