Україні створили «візитівку»

До ідеї створити власний національний атлас українські вчені прийшли ще 1992 року. Та через нестабільну політичну ситуацію в країні роботу над ним довелося відкласти. І лише на початку ХХI століття працівники Національної академії наук України почали збір матеріалу для атласу. Наразі візитна картка України (так називають атлас учені) видана тиражем 5 тисяч примірників і готова до розповсюдження по всіх органах влади, бібліотеках, громадських та державних установах. Упорядники атласу сподіваються, що він стане інформаційним обличчям України і зробить її ближчою для інших народів.

— Національна академія наук України завжди звертала увагу на вирішення наукових проблем державної ваги, однією з яких стала розробка «Національного атласу України», — зазначив президент НАН України Борис Патон. — Наразі понад 100 країн світу мають подібні атласи, що містять важливу наукову, природничу та історичну інформацію. Тому ми вирішили не відставати від своїх іноземних колег і підготували власний атлас, який дає комплексне уявлення про нашу країну. До однотомного видання «Національний атлас України» ввійшло понад 800 карт різних масштабів, майже 100 сторінок тексту, багато графіків та ілюстрацій. Додатком до основного тому стала книга з текстами та легендами карт англійською та російською мовами.

До розробки атласу було залучено 500 фахівців із 50 наукових установ. Усі вони мали зібрати та упорядкувати матеріали відповідно до шести тематичних блоків, з яких складається атлас: «Загальна характеристика», «Історія», «Природні умови та природні ресурси», «Населення та людський розвиток», «Економіка» та «Екологічний стан природного середовища». Як пояснив директор Інституту географії НАН України, головний редактор атласу Леонід Руденко, дане видання допоможе людям освоїти величезну кількість вербальної та цифрової інформації, яка назбиралася за час існування суспільства.

— Під час упорядкування атласу перед нами постало дуже важливе завдання — зібрати всю наукову, суспільно-політичну, історичну, географічну інформацію про Україну, накопичену за минулі роки, і доповнити її новими даними, щоб атлас відповідав вимогам сучасності, — продовжив Леонід Руденко. — А щоб зробити атлас більш практичним у використанні, бо книгою форматом 35 на 47 сантиметрів не так просто користуватися, до кожного розділу з картами подані текстові пояснення. Тож поглянувши, приміром, на карту «Сейсмічність», читачі не лише ознайомляться з динамікою землетрусів, що відбувалися на території України, а й прочитають додаткову інформацію про це природне явище.

Робота над «Національним атласом України» виявилася справді громіздкою та відповідальною, адже його упорядники використовували дані Державного комітету статистики (для створення карти про зміну населення України, починаючи із 1897 року), космічні знімки та фотографії, результати наукових досліджень низки провідних навчальних закладів країни. Але на презентації «Національного атласу України» робота над ним не закінчиться. Оскільки інформація, вміщена в ньому, з часом стане застарілою, науковці оновлюватимуть її в електронній версії атласу.