Працевлаштування — найкраща адаптація

В Україні нараховується близько 2,5 мільйона інвалідів з різними вадами здоров’я, з них 88 тисяч — з психічними розладами та розумовою відсталістю. Однак, незважаючи на те, які вади має людина, світовий досвід і досвід в Україні показує, що найбільшою проблемою для них є працевлаштування. За законом на наших підприємствах чотири робочих місця із 100 мають надаватися саме інвалідам. Але, як стверджують юристи, далеко не всі роботодавці погоджуються надати роботу діабетику, не кажучи вже про людину у візку, розумово відсталу чи з психічними розладами. Одна, на думку голови експертної ради Міністерства праці та соціальної політики, психіатра Семена Глузмана, деякі досягнення у нас вже є. Зокрема, питання захисту людей з психічними розладами й взагалі інвалідів в Україні стали піднімати все частіше.

— Якщо пригадати, що 20 років тому про людей з вадами здоров’я відкрито не говорили, а про створення для них інтернатів практично не знали, то сьогодні ситуація в країні докорінно змінилася, — зауважив пан Глузман. — Принаймні, в інформаційному плані суспільство добре обізнане з проблемами людей-інвалідів.

На думку експерта, українське суспільство дещо наближається до європейського досвіду з приводу вирішення проблеми інтеграції людей з особливими потребами у суспільство. За його словами, найбільше проблемами адаптації людей з вадами психічного здоров’я, зокрема, з розумовою відсталістю, переймаються громадські організації. Так, благодійне товариство «Джерела» стало ініціатором створення у Києві міні-гуртожитку для людей з розумовою відсталістю.

Загалом за даними Міністерства праці та соціальної політики, протягом 2007 року у центрах зайнятості було зареєстровано 13,5 тисяч інвалідів. Наразі в Україні лише чотири тисячі людей із фізичними вадами мають постійне місце працевлаштування. Однак люди з інтелектуальною відсталістю так і не потрапили до цієї категорії. І все ж директор благодійного товариства допомоги інвалідам та особам із інтелектуальною недостатністю «Джерела» Раїса Кравченко переконана, що прийняте урядом у липні цього року положення про тимчасове або постійне проживання розумово-відсталих людей у будинках змішаного типу змінить ситуацію на краще. Адже, як переконана пані Раїса, громадські організації не в змозі допомогти усім родинам з хворими дітьми. А таких сімей в Україні існує більше 30 тисяч. Тому надія — на державу.

— У багатьох регіонах закон про соціальні послуги для інвалідів не фінансується навіть у мінімальних обсягах, — розповіла заступник міністра праці та соціальної політики Олена Гаряча. — Але державний бюджет щороку збільшує фінансування програм для допомоги інвалідам: у порівнянні з 2005 роком ця сума зросла майже удвічі — від 500 мільйонів гривень до 800 мільйонів. Це капля в морі, якщо розділити ці кошти на усіх людей з особливими потребами (майже 5% населення держави).

Але виділенням коштів на соціальні виплати підтримка держави не повинна обмежуватися. Експерти переконані, що систему допомоги неповносправним людям потрібно реформувати. Тобто надавати інвалідам можливість працювати: щоб вони, хоч частково, могли себе утримувати. Саме на створення таких центрів реабілітації та інтеграції інвалідів та людей з психічними розладами мають спрямовуватися бюджетні кошти.