Еркін МАМКУЛОВ: Киргизстан і Україну об’єднує прагнення до свободи й демократії

Надзвичайний і Повноважний Посол Киргизької Республіки в Україні Еркін Мамкулов вважає, що Україна в доступному для огляду майбутньому може стати важливим мостом між Центральною Азією та об’єднаною Європою. Якою мірою політичний досвід України може бути цікавий Киргизстану? Як розвивається двостороннє співробітництво в політичній сфері та який сьогоднішній стан киргизько-українських торгово-економічних відносин? Яким бачиться в Бішкеку шлях вирішення проблеми українського боргу перед Киргизстаном, що в цей час перешкоджає вступу України в СОТ. Як в Киргизстані ставляться до ідеї вступу України в НАТО та Європейський Союз? Про це — «Дню» в ексклюзивному інтерв’ю киргизького посла.

— Пане посол, Киргизька Республіка 31 серпня відсвяткувала 16-річчя своєї незалежності. Крім того, цього року виповнюється 15 років встановлення дипломатичних відносин між Україною й Киргизстаном. Які почуття ви маєте, виконуючи обов’язки киргизького посла в Україні?

— Найтепліші. Адже, незважаючи на географічну віддаленість, нашу країну та Україну об’єднує дуже багато. У недавньому минулому дві наші країни перебували в складі однієї держави. Тисячі киргизів у роки Великої Вітчизняної війни брали участь у боях в Україні, багато з них поклали тут свої голови. У свою чергу, тисячі українців у ці суворі роки знайшли притулок на киргизькій землі.

Особливо хотілося б відмітити, що традиційно дружні відносини між народами наших країн, закладені в минулому, отримали сьогодні свій розвиток. Події останніх років зі всією очевидністю продемонстрували, що народи Киргизької Республіки та України об’єднує загальне прагнення до свободи й демократії.

У складні березневі дні 2005 року наша країна повною мірою відчула морально-політичну підтримку з боку України. Нагадаю, що тоді Президент України Віктор Ющенко звернувся до народу Киргизстану зі словами підтримки й солідарності. У Бішкек прибула українська делегація на чолі з тогочасним міністром закордонних справ Борисом Тарасюком, в якого відбулися важливі зустрічі з новим керівництвом нашої країни. А в серпні 2005 року висока українська делегація взяла участь у церемонії вступу К. Бакієва на посаду президента країни.

Багато молодих бішкекчан пам’ятають і приїзд Руслани, яка дала чудовий концерт на центральній площі Бішкека. Таке не забувається. Тому я почуваю себе в Україні, як серед друзів моєї країни, народи яких об’єднує дуже багато.

— Для сучасної України, як і для Киргизстану, характерні активні суспільно-політичні процеси. Якою мірою політичний досвід України може бути цікавий Киргизстану?

— У широкому значенні в Киргизькій Республіці та Україні відбуваються досить схожі суспільно-політичні та економічні процеси. Нині в Україні відбуваються динамічні внутрішньополітичні процеси, в основі яких лежить перехід із 1 січня 2006 року політичного устрою країни до парламентсько-президентської форми правління. У свою чергу, у Киргизстані здійснюється конституційна реформа.

На мій погляд, зараз Україна об’єктивно виступає в просторі СНД лідером у проведенні політичних реформ. Українські ЗМІ за рівнем свободи помітно виділяються на пострадянському просторі. Як мені здається, сьогодні Україна отримує іноді непростий, але безцінний політичний досвід у реалізації на практиці фундаментальних принципів свобод і демократії, формуванні багатопартійної системи й громадянського суспільства. Тому досвід, що набувається в Україні в ході політичної реформи, звичайно, представляє для нас особливий інтерес.

— Як розвивається двостороннє співробітництво в політичній сфері?

— Щодо політичного діалогу між нашими країнами, то нині він відбувається досить активно. Глави двох країн підтримують між собою контакти. Йде постійний діалог і на рівні глав уряду, міністрів закордонних справ.

У 2006 році в Україні побував заступник торага жогорку кенеша (парламенту) КР Кубаничбек Ісабеков. До своїх українських колег приїжджав омбудсмен КР Турсунбай Бакир-уулу, а також нинішній міністр закордонних справ країни, а тоді — проректор киргизько-російського (Слов’янського) університету — Еднан Карабаєв. На торішні парламентські вибори в Україну приїжджали представники нашого ЦВК, а також велика група киргизьких незалежних спостерігачів. На порядку денному означається проведення політичних консультацій лінією зовнішньополітичних відомств сторін. Як бачите, контакти розвиваються як на міждержавному й міжпарламентському рівнях, так і лінією неурядових організацій.

На мій погляд, той факт, що народи Киргизстану та України об’єднує загальне прагнення до свободи й демократії, створює хорошу політичну основу для розвитку й поглиблення двостороннього співробітництва, де в наших країн існує хороший доробок. За минулі роки була створена солідна договірно-правова база киргизько-українських відносин, що нараховує сьогодні близько 80 угод. А основу цієї бази складає міждержавний Договір «Про дружбу й співробітництво між Киргизькою Республікою та Україною», укладений 19 червня 1996 року.

Хотів би також зазначити, що двома країнами були зроблені конкретні кроки, направлені на упорядкування режиму взаємних поїздок громадян КР та України. Нині громадяни двох наших країн можуть в’їжджати, слідувати транзитом, виїжджати й перебувати на території Киргизстану та України без віз терміном до 90 діб від дня перетину державного кордону. А громадяни, які постійно проживають на території наших країн, можуть виїжджати та в’їжджати без віз за наявності документів, що підтверджують їхнє постійне мешкання.

Крім того, у червні 2006 року в Києві відбувся обмін грамотами про ратифікацію Угоди між КР та Україною про спрощений порядок зміни громадянства громадянами КР, які постійно проживають в Україні, і громадянами України, які постійно проживають у КР, і запобігання випадкам безгромадянства й подвійного громадянства. Ця Угода дає громадянам двох наших країн право на отримання в спрощеному порядку громадянства держави з наданням до дозволяючих органів мінімального пакету документів.

— А який сьогоднішній стан киргизько-українських торгово-економічних відносин?

— Без усілякого сумніву, Україна, яка є однією з найбільших в Європі за територією й чисельністю населення країною, що має великий промисловий потенціал із високотехнологічними виробництвами, представляє великий інтерес для Киргизької Республіки.

Далеко не випадково, що в останні роки спостерігається стійке зростання товарообігу між двома нашими країнами. Так, за підсумками 2006 року, він склав понад $46 млн. Із урахуванням того, що в 2000 році ця цифра становила всього $8 млн., динаміка зростання стає очевидною. При цьому, за даними Нацстаткому КР, за підсумками 2006 року Україна з часткою в $41,9 млн., відноситься до низки основних країн-імпортерів КР і займає п’яте місце за імпортними поставками в КР після Росії, КНР, США та Узбекистану.

Україна експортує трактори, колісні машини, добрива, фармацевтичні препарати, кондитерську продукцію. Киргизстан — готові текстильні вироби, електричні машини й обладнання, авторадіатори, шкірсировину, бавовну.

Прикладом розвитку двосторонніх економічних відносин може служити діяльність в Україні ВАТ «АзіяУніверсалБанк» — одного з найбільших комерційних банків Киргизстану й Центральної Азії, провідного провайдера міжнародних банківських послуг, представництво якого в Україні очолює Людмила Ходос.

Можна сказати, що період обвалу господарських зв’язків минув, йде їхнє відновлення багато в чому завдяки співробітництву на рівні господарюючих суб’єктів наших країн. Враховуючи величезний економічний потенціал України й наші потенційні можливості, упевнений, що в наших держав є великі резерви в розвитку торгово-економічного співробітництва.

— Які питання стоять сьогодні на порядку денному киргизько-українських відносин?

— У травні 2007 року в Бішкеку відбулося II засідання міжурядової киргизько-української комісії зі співробітництва, у ході якого був проаналізований стан двостороннього співробітництва в торгово-економічній й культурно-гуманітарній галузях, а також були визначені конкретні напрями спільної роботи на найближчий час.

А до першочергових завдань потрібно віднести урегулювання питання боргу України перед Киргизстаном, а також розв’язання питання, пов’язаного з введенням українською стороною обмежувальних заходів щодо імпорту в Україну електроламп киргизького виробництва.

— У зв’язку з цим не могли б ви прояснити питання про борг України перед Киргизстаном? У чому конкретно виникають розбіжності і як це питання перекликається з прагненням України вступити у Світову організацію торгівлі (СОТ)?

— Тут я можу зазначити те, що постійно кажу нашим українським партнерам. Враховуючи дійсно дружні відносини між нашими країнами й народами, у Киргизстані щиро хочуть, щоб Україна вступила в СОТ.

Але існує одне питання, яке ми отримали в спадщину від минулого і яке, на жаль, не вирішувалося протягом довгих років. Після розпаду Радянського Союзу всі колишні радянські республіки виявилися боржниками один перед одним. Внаслідок низки причин, Україна виявилася винна Киргизстану. Однак наші українські партнери розглядають борг як заборгованість українських господарюючих суб’єктів, вважаючи, що його урегулювання повинне бути саме на цьому рівні. У зв’язку з цим, наші українські партнери донедавна вважали за краще акцентувати свою увагу тільки на двосторонніх переговорах у рамках Робочої групи зі вступу України в СОТ, де розглядаються питання про взаємний доступ на ринки товарів і послуг.

У зв’язку з цим наша сторона дотримується позиції, що киргизько-українські переговори щодо СОТ необхідно провести паралельно з переговорами щодо урегулювання питання заборгованості України. Ми виходимо з того, що розв’язання питання про заборгованість тільки сприятиме підписанню двостороннього протоколу в рамках Робочої групи щодо вступу України в СОТ. Тому ми й вважаємо, що найшвидше урегулювання питання щодо боргу дозволить розраховувати на прогрес у ході інших двосторонніх переговорів — щодо вступу України в СОТ.

— Яка конкретна сума боргу й що робиться для розв’язання цієї проблеми?

— Йдеться про суму в $27 млн. 192 тис. 320,44. Хотів би підкреслити, що наша сторона завжди виявляла готовність до проведення діалогу зі своїми українськими колегами щодо пошуку взаємоприйнятних шляхів вирішення цього питання.

Після формування в 2006 році в Україні нового уряду вдалося досягнути домовленості про поновлення переговорів між нашими фінансистами. У Київ приїжджав представник нашого Мінфіну, відбулися корисні переговори з українськими партнерами. Нині фахівці двох країн активно працюють над пошуком взаємоприйнятних рішень.

Гадаю, що спільними зусиллями ми зможемо їх знайти, оскільки це в інтересах і Киргизької Республіки, і України, в інтересах двох наших дружніх народів. Переконаний, що його рішення дозволить вивести киргизько-українські відносини на новий якісний рівень і відкриє новий етап у нашому співробітництві.

— На думку окремих експертів, у затягненні киргизько- українських переговорів щодо вступу України в СОТ зацікавлені треті країни...

— Можу з усією визначеністю сказати, що моя країна налаштована на найшвидше завершення переговорів. Щодо згаданої вами думки про наявність якоїсь третьої сили, то вона мені знайома. У зв’язку з цим хотілося б підкреслити, що в моїй країні виходять із того, що питання українського боргу й киргизько- українських переговорів щодо вступу в СОТ відносяться до розряду двосторонніх і стосуються тільки Киргизької Республіки та України. Сподіваюся, що даного підходу дотримуються й наші українські партнери.

— Киргизька Республіка є членом таких організацій, як ОДКБ і ШОС. Як у Киргизстані ставляться до ідеї вступу України в НАТО та Європейський Союз?

— Відразу ж зауважу, що визначення зовнішньополітичних пріоритетів України — це суверенне право самої України й моя країна поважає вибір України, як незалежної держави. Не вдаючись у деталі, зазначу, що Україна, на мій погляд, цілком ясно визначилася зі своїм європейським вибором. І якщо питання євроатлантичної інтеграції, тут я маю на увазі членство в НАТО, ще продовжує залишатися предметом пошуку консенсусу в українському суспільстві, то ідея членства країни в ЄС, як мені здається, загалом знаходить серед українців підтримку.

У зв’язку з цим, на мій погляд, європейські перспективи України вже сьогодні ставлять на порядок денний питання про принципово нову роль України в євразійському просторі і, насамперед, у просторі СНД. Йдеться про роль мосту, яку може зіграти в майбутньому Україна між об’єднаною Європою й колишніми радянськими республіками. Гадається, що саме Україна внаслідок цілої низки об’єктивних причин, як ніхто інший найкраще може виступити як така зв’язуюча ланка. Адже внаслідок історичних причин на величезному пострадянському просторі Україна та українці на ментальному рівні продовжують сприйматися «своїми». І хоч питання членства України в ЄС відноситься до розряду перспективних, уже сьогодні нам у Киргизстані потрібно враховувати цю нову роль України в просторі Євразії як важливого мосту між Центральною Азією та об’єднаною Європою.

— І останнє запитання. Як багато в Україні ваших співвітчизників і як вони себе тут почувають?

— В Україні нараховується відносно небагато наших співвітчизників. За даними, офіційно зареєстровано понад одну тисячу наших громадян, включаючи студентів. Не може не тішити той факт, що після досить тривалого періоду у ВНЗ України знову на бюджетній основі почали навчатися студенти з Киргизстану.

Можу зазначити, що наші співвітчизники почувають себе в Україні досить затишно. Одні навчаються, інші працюють, ведуть свій бізнес і, що радує, у своїй основній масі законослухняні, не створюють непотрібних проблем ні українській владі, ні посольству. Наші співвітчизники створили офіційно зареєстроване «Товариство киргизів в Україні». Разом із Товариством і нашими студентами київських ВНЗ, посольство провело презентацію Киргизстану в одному з київських клубів. Вийшло дуже цікаво. Київська молодь із непідробленою цікавістю розглядала красиві національні костюми на наших дівчатах-студентках, слухала наші національні мелодії, брала участь у вікторині про нашу країну. Адже не секрет, що після розпаду СРСР багато зв’язків між двома республіками розпалися, й сьогодні в Україні мало знають про життя й реалії сучасного Киргизстану, особливо молодь, як проте, і наша молодь про сучасну Україну.

Хотілося б також зауважити, що ситуація в Україні щодо іммігрантів вигідно відрізняється від ситуації, що складається в деяких інших країнах. На вулицях стародавнього Києва, який гарнішає з кожним днем, можна зустріти багато іноземців з усіх сторін світу, які прогулюються цим прекрасним містом.

За час своєї роботи в Україні я пересвідчився в тому, що українці за своєю ментальність — дуже душевний і гостинний народ, який дорожить своєю незалежністю, своєю мовою, своєю древньою й непростою історією, висхідною до джерел Київської Русі, найбагатшою культурою, високою духовністю. Впевнений, що дружню Україну чекає хороше майбутнє, а українців — благополуччя й процвітання.